Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
НА РІДНИХ ЗЕМЛЯХ Комстантина Малицька ПРО ЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЖІНОЧОЇ ПРЕСИ І „Наш Клич” інформаційний булетен українців у Великій Британії, подає: Подаємо деякі вістки про те, що там діялося в осені минуло го року та в перших місяцях "ЦЬОГО року. Після деякої пе- «рерви, большевики посилили арештування на Україні. В се лах, в яких совітська влада пі дозріває в співпраці з повстан цями, виарештовано по 50 — 100 осіб. Большевики створили •СіПЄЦІЯЛЬНІ відділи для побо рювання „бандитів” Такі від діли вдають повстанців та при ходять до сіл й просять допо моги. Якщо селяни приймають ЇХ по людяному, ці самі відділи опіоля пацифікують селян. Жахливу трагедію пережи вали наші люди на З.УЗ, коли їх насильно переселювано до )GCQ? із їхніх прадідних зе мель,. які тепер дісталися Поль щі. На думку польсько-совет- ськсї умови, переселення лю дей мало відбутися добровіль но, але ніяка сторона цеї пос танови не придержувалася. Польська міліція при допомо зі війська жахливим терором змушували українців покидати їхню батьківську землю. Укра- ін:ьке населення створило са мооборону проти насилля. То ді польські часописи підняли крик, що українські „бандити” не дають жити полякам. Та як •вено на ділі виглядало, бачимо з таких фактів: В листопаді ми нулого року польські війська перевели насильну репатрія- цііо сіл Авсманичі, Берендови- Ч'і, Клоковичі, Молодовичі й •Корманичі. Тих, які не хотіли їхати побили та замкнули в під вали, де їх держали так довго, аж вони згодилися виїхати. Майно населення було розграб- лене. В Маляїві відділ польсь кого війська ограбив церкву, а незадовго потім польське військо спалило хату одного селянина, побивши передатнім його жінку та ограбиаши хат нє добро. В села: Ліщова та Добрайки польське військо по било безборонних людей та забрало від селян худобу. Люди як могли, рятувалися, щоб не їхати там, де чекала їх тільки заглада. Села, які укра їнці були ізмушені опустйт-и, налили українські повстанці, не чіпаючи при цьому поляків, я- ■**их шольський уряд присилає *на місце українців. -іПре;м і єр польського у раду Осубка-Моравскі, про репа тріаційну акцію заявив: „Пере- селеінчу акцію! виконано тільки в "40%, бо українські націона лістичні банди активно проти ставляться виміні населення між Польщею та ООСР. Поль ський уряд поборює українські банди. За 1945 рік знищено 28 загонів УЛА, вбито 984 вояків а 3,000 взято в полон. В боях з бандами органи обивательської міліції понесли жертви і 411 у- бити-хми і 410 ранених і 940 по лонених.” Преса подає вісті з городен- ського повіту: В селі (/грільче осталося всего четвертина пе реїде о єн н ото н а с е л ет я. Ст а р і вимерли, а молодих Совети за брали на війну, звідкіля вер нувся тільки один хлопець без обидвох. (ніг. В Поточиськах большевики розстріляли на мі сці 29 осіб, а 9 родин вивезли на 'Сибір. Серафинці спалено до тла, а, людей вистріляно. Хоч на світі панує мир, У- країна цього не відчуває. У- країнські землі є дальше по лями боїв українського наро ду із ворогами. В січні ц.р. лю- блинське радіо подало вістки, які кидають світло на стан, в якому наші землі тепер знахо дяться: „В перших днях січня ц.р. — говорив комунікат — „частини польської армії пере водили воєнні операції коло Бірчі. В околиці Ломної та Ля- хова одна груїпа повстанців по несла страти: 56 вбитих та 12 полонених людей. В околицях Ломної було знищено відділ повстанців в числі 150 людей. В цій сутичці понад 100 пов станців забито, а решта, з ба гатьма раненими, спаслася вте чею до поблизьких лісів. Вони носять польські та совєтські однострої ...” ВИСТАВА УКРАЇНСЬКОГО МАЛЯРА В ІТАЛІЇ Між 2 а 12 березня відбулась в Генуї в галерії мистецтва Р Рогта, особиста вистава укра їнського маляра Івана Кураха. Італія знає добре його образи наслідком кількох вистав в Мі- ляні, де він перебрав знов свою посаду професора рисунку в мистецькій школі, в Римі та деяких інших містах Італії. Де що з його образів було закуп лено перед війною й для Вати- канської Галерії. Про його ви стави в Берні та Женеві, де ми- стеїць перебував від весни 1944 до літа 1945 p., писалося в тім часі до української преси. Об рази І. Кураха відомі і в краю, також як і йоіго землякам в Америці, мііж якими він має ро дичів і численних приятелів; Ці образи було післано туди на одну колективну виставу і від значено дуже прихильно міс цевою мистецькою критикою. Національне лихо, яке пере живає тепер Італія, не переш- каджає італійцям зрозуміти у- країнськоіго мистця, а може навіть навпаки, спонукує їх до зрозуміння й українського ли ха. В кожнім разі треба визна ти без застереження мистець ку й національну мужність І. Преса це така могутня сила, без -якої неможлива жадна грот мадярська праця в теперішніх часах. Коли народ, політична пар тія чи група виступає в оборо ні своїх прав, чи хоче добути нові обсяги впливів, вживає преси для поширення своїх і- деій, для придбання приклониш - ків серед найшиїрших кол. Якщо організація має неве лику групу членів на малій те риторії, пропаганда обмежуєть ся дб приєднування приклон- никі»в через спільної схрдини, дискусії, зазиіви й поклики о- біжниками чи дорогою .місце вої преси. Але яж тільки вона змоглася в силу й стала обні мати ширші кола числом і те- риторіяльно, тоді вже виявля ється потреба створення ново го) засобу для пропаганди ціл лі й завдань, наїймотутінішого з усіх — рласного часопису. Преса це найсильніша зброя в рукаїх партії чи організації. Через неї не тільки освідомля- ється власних членів, але й ши риться ідеї організації дальше, приєднується нові сили, погли блюється діяльність, скріпля ється її. Велику ролю відігра ють часописи культурних наро дів, вони виробляють думку цілого авіту у всяких ділянках духового життя,, надають на прям політиці в краю й закор доном, вони дуже часто ріша ють про долю' держав і наро дів. Подібно було і з жіночим рухом. Як тільки жіноцтво за бажало1 рівних прав з мужіни- но-ю, робітником фізичним і робітником умовим — подума ло воно й про власну пресу, я- ка й появляється вперше в За хідній Европі: в Німеччині, Ав стрії, Англії, Франції, Чех'ах і Кураха, що виставив в сучас ній Італії 22 малюнки з виклю чно українськими темами, за прошуючи в проспекті італій ців на „особисту виставу укра-. їнського маляра” не дбаючи про те, що й між ними є бога- то прихильників наших воро гів. І показалося- що він нале жить до тих про яких гово риться — „хто ризикує, той здобуває” Його виставку від відали понад 3,000 глядачів та закупили понад половину всіх виставлених малюнків даючи цим нашому мистцеві матері- яльну змогу працювати пильно далі. Дальших успіхів в йоіго праці бажатиме йому щиро кожний українець, а зокрема й його американські земляки, які матимуть правдоподібно нагоду оглядати незабаром його образи. стає пропагаторко'Ю ідей виз вольного жіночого- руху. По біч часопису для організовано го' життя жіноцтва — стрічаємо згодом і спеціальні видавниц тва в ціллях гумаїніітарнх, куль турно-освіти их чи професіо нальних для робітниць, се'ля- нок, учительок, матерей. Чим вище стану ла жіїноча організа ція, тим більш добачаємо в ній розгалуження. І в нас на Україні, особливо в Галичині, рівно мірно із зма ганнями ДО' поширення праїв жінки, проявляються й змаган ня створити власну пресу. Це бачимо в заходах (покійної На талі Кобринської, першої піо- нірки жіночого руху в Галичи ні. Перші її спроби організа- ціійної праці у Станіславові звязаві тісно з планом видав ництва,, яке мало піднести культурний рівень нашого жі ноцтва, познайомити йоіго з течіями літературного1 руху З ах і дно ї Евроіп и, ви робити смак, підготовити до праці над собою й другими. Задумане ді ло не діждалося зреаліізуван- ня. Так само- не здійснилися мрії Кобринської видати часо пис для жіноцтва. Появився тільки в 1877 “Жіночий Алма- нах”, перше на Україні жіноче видавіництво складене спільни ми силами Галичанок і Прид- ніпрянок. Не покидаючи думки про власну пресу, а *е маючи змо ги її зреалізувати, Кобринська видає в роках 1893, 1895 і 1896 три виїпустки “Нашої Долі”. Неможна це назвати часописом у властивім розумінні, а всеж таки у тих випустках находимо багато* цікавих і цінних вісток — одиноких які з того часу маємо — про- перші спроби жі ночого- руху у нас. Там» находи мо статі і про боротьбу за жі ночі права в інших народів1, ре цензії на визначніші твори в тодішній світоівій літературі, перший статут товариства “За- хоронка”, а також дуже прос тору полеміку Кобринської з нашими таки політичними дія чами, які тоді без різниці пар тій, поставились до- Кобринсь- коїї та її змагань зорганізувати жіноїцішо крайно- вороже. Справді, читаючи ту полеміку треба визнати з одної сторони відсталість наших мужчин, з другої завзяття, енергію, вит ривалість , знання й незвичай ний полемічний хист Кобринсь кої. (Дальше буде) Адреса Централі СУА.: Ukrainian National Women’s League of America, Inc. 866 North 7th Street Philaedlphia 23, Pa. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
