Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
НАШЕ ЖИТТЯ— OUR LIFE Урядовий орган Союзу Українок Аме рики, виходить кожного місяця. Редакція й адміністрація, 866 Норт 7-ма вул., Филаделфія 23, Па. Передплата у Злучених Державах $1.50 річно, на пів року 85 центів. В Канаді $2.00 річно. Поодиноке число 15 центів. single *ору ^ cents Entered as second class matter July 8, 1944, at the Post Officfe at Philadelphia, Pennsylvania, under the Act of March 3, 1879. Official monthly publication of the Ukrainian National Women's League of America, Inc., S66 North 7th Street, Philadelphia 23, Pa. Subscription in the United States $1.50 per yea? — 85 cents for б months. Subscription m Canada $2.00 per year. ВАЖНИЙ М А З О К Зближається кінець шкільного- року, коли дітвора буде звільнена від шкільної лавки» та шкільних обовязків. Для дітей це довго ожидана хвилина і їм належиться зміна та відпочинок ПІСЛЯ ЦІЛОрІЧіНЮіГО ШКІЛЬНОГО' .періоду. Треба в літних місяцях відбудувати тіш о'фізично на свіжім воздусі, совці та добрій здо ровій літній Мі. Та крім Torn ще є один важний обовяізок, на який слід звернути увагу в часі шкільноїі відпустки, а 'іменно підучити дітей української мови. Приймаючи Америку за свою батьківщину україніці, як го- рожани, мусять підпаріядкуватися істнуючиїм державним зако нам і вимо-гам, .мусять знати державну мову свого- краю. Це ко нечне й дуже корисне. Та треба і свою мову передати виростаю чому поколінню. Це нічого не шкодить американському ^оро- жаінстві, але .помагає. Ті гороіжавй, що знають с-йот мойу крім державної і шанують своіє народне “я”, є кращими гоїрожанамй ніж ті, що; чужого не навчилися і свого легко душно відреклися. Знання СВОІЄ.Ї мови в додатку до державної даіе людині додатко вий здобуток і краще приспосіблення до%жйттевМ потреб. ■Не треба забувати про те, що виростаюче укр;а;й'еьке поко ління мимоволі стріне зудар двох культур вийшовши з дому. А це українська культура свого дому й культура краю, в якім жи ве. Якщо дитина не винесе зо свого дому трівкото рідного ґрун ту, ТО ЦІЛКОМ певно чужий Грунт візьме неірх 3 ТИМ ЙаеЛГДКОіМ, що розумова сила в тім переході припиниться. З того' може в и й ти духовий занепад, бо людина розбудовує свої йсйхотйі сили ла підставі сіп остережень, різних переживань і вражінь своїх ранйіх літ. Що западе в душу дитини в ранній молодосте, те лишиться підставою ш ціле життя. Відірвання від рідгібго ґрунту' прйігй»- нює розвій духових сил і всякої розумової творчости щонай менше на одно покоління. Таке марнування сШїи є не тільки не корисне але й не бажане. Як Украіїнці, ;мй маємо- обовязок зберігати українську мову. Без мови нема народу, нема рідного ґрунту. Мова це підстава всього того, до чого з'магаїє* український народ. На жаль у нас є немало- домів, де українська мова як не цілковито, то частин но вже затратилася. Це велика втрата для.українців і не оправ дана кривда для дітей. Колись ті дїти будуть почуватися скрив дженими, що не винесли зо свого дому української мови. Хто більше відчув брак знання української мови, як не укра їнські вояки на службі за морем? Хто як не ці вояки в розпуці випитували та вишукували за початковими читанками, щоб бо дай гіоверховно підучитися, української мови і написати родині листа своєю мовою? Хіібаж- це не кривда тим воякам? Оскільки краще булоіб, якби вони могли, свобідно вилляти свої думки, розкрити болі своєї душі рідною мовою до матері. Над справою навчання «рідної мови треба застановитися по-, важно і взятися до діла в надходячім літнім сезоні. Це справа не трудна. Треба тільки твердої постанови і сильної волі. Таке під готування дітей в мові дасть їм потрібну основу на пізнішу на уку в українській школі. Воно виробить більше заінтересування й охоту ходити до- упраїнської школи. А це дуже важне, щоб діти йшли до української школи з власної охоти, а не з при мусу та батьківського наказу. Дитина, яка має бодай елементар не знання своєї мови, скорше зробить поступ в українській шко лі ніж та, що не маїє ніякого підготування. Для добра самих дітей треба конче дати їм- підготовку в вивченню української мови. «Коли в громаді провадиться українська школа на протязі літа, то діти повинні обовязково- ходити до неї. В гурті дітей зроджується бажання на визначення, виробляється амбіцію щ полюс через коміпетиіціЮ’. Однак школа ще ,не звільняє дому. Між школою і домом має бути тісна звяізь. Треба дома переходити задачі дітей, читати на голос з читанки, виучувати нові слова і пляново вводити їх у денну розмову, щоб збільшити засіб слів в розговорах. Дім й школа мають йти в парі. Тоді діти дійсно зроблять потрібний поступ. “ЛЕЖАЧИМ КРАЮ Р ІД Н І0 НЕМАЄ” В однім українськім часописі' з Америці дописувач з Європи не подобав собі у статті -в на шій газеті цитату з поеми Лесі Українки :На руїїиах” в якім пророчиця Тір'Ц'Я промовляє до Чоловіка який резигнує з бо ротьби, тому що на заряду ні знадобу не має, й ацо руМ обо рот вже непотрібна.. На що Тірця відповідає: Розкуй меча на рало-. Час на став. ■Потрібна оборона і руїні, Бо прийде ворог і розоре зем лю, 'Насіє збіжжя і збере жнива, І буде хлібом люд цей годува ти, т вдруге завоює Палестину Вже без меча, самим блискучим ■ралом. Бо скажуть в голос сироти й ■вдовиці, Благословенний той, хто хліб Дає! Лежачймкраю рідного немає, Чий хліб і ііраш —того і g-Єйля,. Автор допису гадає ЩО їут € зашйій до борцій Щоб склали зброю, гіереМіййли' меч нй ра лі*, Щоіб перевели, демобіліза цію, й він каже від себе що — ке демобілізації а мобілізації ніам треба. Од'На*іе*це є гіОмйлйО'Ве розу міння слів Лесі Українки й у- життя 'цитату. іБо Леся Українка не', кличе до борців щоб покинули зброю але остерігає тих що кажуть що не мають заряду (набоїв) і резигаують з боротьби, бо “руїїні непотрібна оборона”, що ворог без мечаі, самим бли скучим ралом (старим знадо- бом для ровбйвання зораної ріллі) вдруге З&ГОЇОЄ ЗЄМЛ*0'; і взиває тих зрезйгнованих щоб, так мовити, вибили рало- ра- 'лОм:, б!о лежачим краю .рідного не має. Царський режім, а тепер бояьшевиїцькйй режім, після завоювання України зброєю, завоювали її таксж в часі ми ру* винищуючи українську на ціональну державницьку свідо мість, так ЩО' в часі збройної боротьби Москва мала в Укра їні силу для перемоги над си лою українською'. Це значить що .програвши боротьбу збройну, українці му сять матись на острожності — перед “мирним наступом” во рота на його національно' дер жавницьку свідомість, перед „завоюванням без меча”, бо і- накше повториться давня істо рія. Період “мару” є таксам о не безпечний як і період війни, коли нема .протиавдіїї проти “мирового наступу” вОрО'ґа. А та П'рОтйакція, цебто збудуван ня національної державницької свідомості, 'Приготує вже не тільки бій але й перемогу у бою, бо дасть “заряд” до зброї, якого воіЯіК перше Не мав тому протрав. Але це рішуче не значить, що боротьба перестає, що во на покинута, коли зломаний борець набірає нових сил до НОВОГО' бою. Цитат з поеми Лесі Україн ки був ужитий у нашім часопи сі, так як поетка розуміла свої слова — як осторога пе^ед во рогом ,перед небезпекою' дру гої його перемоги у часі ми ру, значить не як резигнація з боротьби, але як її Продовжен ня й приготування до нового бою, та вже — переможного. Л-ка. ПРОТИ КОМУНІСТІВ іНа конвенції юнії сталевих робітників КІ'О ,в Атланти* Ситі рішено, що комуністи не мо жуть бути вибрані ДО' урядів цеї юнії. Моррей, голова цеї юнії,- є також головою цілої організа цій “Конгрес Індустріальних Організацій)”. Діти нераз Літом виїжджають на ф'арйи до свояків. По фар- мах більше як по містах збереглася українська мова. Тому доб ре навіть поровум-ітися зо свояками в тій справі, щоб в часі по буту на фармі пляново затримувати українську розговірну мову. Немало було випадків, що міські діти навчилися говорити по українськи на фармі у свояків підчас літних вакацій. В -неодній родині є бабуня, що вже виховала свої діти і мо- глаб дати не оцінену уелугу своїм внукам у вивченні мови. Коли мати працює, абО' з інших причин не може віддати дітям потріб ної уваги, то є бабка. Треба всяких способів ужити після своїх потреб, щоб діти не були покривджені. Навчання української мови це передовсім діло жінки, бо під її наглядом дитина виростає. Жінці буде належатися слава і при знання, що вміла твердо постояти на своїм, шо вміла зберегти в своїм домі цей найцінніший скарб для нас, українську мову. Кінчиться шкільний рік. Не забуваймо, що крім нагляду над здоровлям дітей і загальним добробутом, маємо додатковий важний обоаяізо'к подбати про те, щоб діти підучилися україн ської мови для їх власного добра і для української справи вза галі. Доки затримається в нас українська мова, доти ми живе мо, як народ. Савеля Стечишин. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
