Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8
2 s НАШЕ Ж И Т Т Я ^ О Е Г Ш Е Урядовий Орган Союзу Українок Аме рики виходить і кожного місяця. Клявдія Олесницька, головна редактор ка. Меланія Милянович, кореспондентка в англійській мові. Українські статті й дописи посилати до редакторки, англійські до кореспондент ка. Оголошення, передплати посилати до Централі, 866 Н. 7-ма вул., Филаделфія 23, Па. < Передплата в Злучених Державах $1.50 річно, на Шв potty 85 центів. В- Канаді $2.00 річно. Поодиноке число 15 центів; Official Orgarr of th# Ukrainian Na tional Womens: League otf America, fiio. — Pilblished о» the^ first of every month. 866 North 7th' Street, Philadel phia, 23ґ Pa. Editor Mrs. Claudia Olesnioky, 151 East 81st St., New York City. Staff Correspondent' Miss Mildred Mi- lanowich, 151 Hbpkins Ave:, Jersey City 6, N. J. ____________ _ _ _ _ _ Send articles in Ukrainian to the Editor, in English to the Staff Corresi pondent. Subscription in the United States $1.50 per year — 85 cents for 6 months. Subscription^ in Canada^ $2.00 per year. Single copy 15 xeiits. Advertising rates furnished upon application. Business- communications. sub scriptions, and advertisements are to be sent to the Administration Office, 866 N. 7th St., Philadelphia, 23, Pa. Entered as second class matter July 8, 1944, at the Post Office at Philadelphia, Pennsylvania, under the Act of March 3, 1879. Шкільний рік для всіх Початок шкільного року «кінчить час вакаці/йного відпочин ку. Хоч не всі. люди мають діти*, й не всі діти йдуть у школу — то всеж, початкові дні' вересня, дні відтворення шкіл та розпо- чаття нового року ‘науїки заставляють усіх людей поводитися так, якби у -кожного з них була дітвора у шкільному віщі.. Пус тіють надморські місцевости, замикаються гірські готелі, а хоч природа часто ще цілий МІСЯЦЬ світить літним соніцем і гріє теп лом — люди вертають спішно у місто ІЗ (почуттям, що для них покінчилася одна дія, а іпочинаїється друга-. Кінчиться вакаційне безділля, а починається опять рік пра ці та обовязків. Діти та молодь вертають у школу — це їхній оібовяізок, їхна праіця. Перед ними це “шкільний рік” у якому мають здобути нове знання, з яким лешле буде їм жити та, за- рібкувати. І так на -цей “Ішкільний рік”, як рік обовязку науки, звязаний з діточим і молодечим віком, глядимо ми, що (при їхали у Америку з Европи. Бо там у Европі, у то.му часі, як ми її покидали, шкільна си стема була така., що навчання у школі, звязувіала тісно, з певним віком. До 410 року життя діти кінчили початкову школу, В.ІСІМ- нацять літ — це була границя середньошкільної освіти, а між 22-25 роком життя мож було завершити університетські студії, залежно від вибраної ділянки. Після -цього люди кінчили раз на все з формальною освітою, хиба що посвячувалися науковій праці, чи продовжали дальші студії для Чистої сіпеціялізації. Цего, щоб у 20, ЗО, чи пізнішому році життя починати по чаткову, чи середню школу — шкільна системи в засаді не приз навала. Правда, старшим людям доступні були час від часу до повняючі курси для дорослих з ріжних ділянок шкільного нав чання, які уладжувано для виїмкових випадків (підготовки до іспиту зрілости і т. п.). Та колиб на лр. 30-літна. неосвічена лю дина схотіла була одної днини добувати правильну, шкільну о- світу, до Ц 0 го працюючи зарібково — мусіла хиба оплачувати приватних вчителів та здавати з трудом іспити у лубличних школах іпобїч дітвори чи молоді, якіа малаб багато злосливих завваг над спізненим віком товариша. Про це, що хтось “за старий у школу” говорилося майже з такою самою погордою, як про це, що хто-сь до неї за дурний. Якеїж відношення до набування освіти старшими людьми стрінули ми тут, у Америці? Щоб найти відповідь вистарчить тепер, коли (починається шкільний рік, взяти у руки недільне ви дання 'якоігонебудь щоденника та .втворити його на сторінці, де оголошуються “Schools and Education.” Курсів, чи шкіл, які ве дуть окреме, вечірне навчання для дорослих стільки, скільки для дітей та молоді. Від початкової школи до університетських'сту дій — з усего моїж старшим користати у часі та обставинах най більш для себе пригожих. (Крім формальної освіти — безліч на годи, щоб набути практичне знання; яке дає вигляди н-а краще платну, лекшу, чи приємнішу зарібкову -працю. І тисячі, тисячі дорослих кожного шкільного року побільшують у такий сіпосіб свою освіту, чи набувають фахового знання. Люде у ріжному віці до сідоголо^их включно, які; не мали нагоди раніш вчити ся, хочуть змінити працю, чи попробувати нового- життєвого досвіду. І нікого не дивує, коли чоловік, який мііж 20-40 роком життя був’ полісменом пізніше стає адвокатом, лікар зміняє (професію та береться до бизнесу, або бабуня записується 1 до гай скул, чи каледжу. Колиб хтось завдав собі труду та почислив, який процент Шіія М. Шустакевич. Атоловий Вік Дощ перестав падати і тіль- : ки нас до часу розносився глу хий відгомін далеких громів по тихих пуст ар я х Нового М)е- Kjc ика. .Оіїїізнення слричинене дощем і бурею скінчилося. Наближалася загадочна, по вна напруження і непевности- ■ хвилина, в- якій має вилетіти у світові простори Перша Ато- мова 1 Бомба, цей овоч довгої боротьби і усильних старань модерного ума, який працю вав над цим, щоб загнуздати страшну енергію дрібних ато мів, що існують собі безділь- но- у всесвіті. У четвертій годині ранком 16 липня 1945 p., з напруже ним вижиданням, група вчених п р ир од о з н авцгіїв по ч ал а с в о ю акцію. Тут,, в широких пусга- ряіх Нового Мексика, здвигне- но сталеву вежу, на якій вмі щено атомову бомбу — пред м-ет вартости дво-х біліонів до- лярів, вислід безнастанної пра ці найбистріших мозків суча сної доби. Потрясаючі нервами хвили ни переживали ці влені при вміщуванні бомби на призна чене місце, яке для цього жах ливого предмету було з най більшою обережністю і точні стю вичислене та виміряне. Але тепер, коли експерти вставля ли властивий живчик атомової бомби, він застряг і навіть не здрігнувсяі Експерти здивувалися. На стала мовчанка і вагання. О- дин неправильний дотик, ма ленька ошибка, неточність — і вони зникнуть в лиця землі! Та провідник воеї акції не дав за вигране і промовив: ,До ждім хвилину, а час покаже, що нам діяти” І справді, за три мінутй атомовий живчик зсунувся на своє місце і атомо- ва бомба готова, щоб розпо чати свою руйнуючу працю. Коли бомбу наставлено до вибуху — вчі&ні розділились на дві групи. Одна ґрупа від 'їхала шість миль на полуднє від вежі і скрилась в захисті» на р очно п о будован ім з землі і (Продовження на Стороні *?-ій) нашої старшої генерації користав і користає з едукаційних на год, що їх так багато даіє Америка — вислід мабуть не бувби такий, що моглиб ми цим дуже чванитися. Мимо вроджених спосібностей та інтелігенції, які без сумніву треба вважати на шими народніми прикметами — ми теж не менше знані з умо- вого' лінивства та. недостачі амбіції довести наші природні прик мети до найбільшого-роїзвою. Один з моїх (Професорів у серед ній школі звик був все говорити, що- колиб Українці мали пиль ність і амбіцію- особистого умового розвою таку, яку мають Жиди — ми д£вно належалиб до передових державних націй у світі. А що ми» їх не маємо — про це найкраще переконатися у Америці. Безліч наших людей, які приїхали у Америку навіть з на бутою формальною освітою у краю — тут іпісля десяток літ не навчилися навіть говорити і писати по кнґлійськи. Багато лю дей, які заробили гроші», жиють незле, їдять та зодягаються гар но — остали малограмотними, ніколи не беруть у руки книжки, а й прочитати газету справляє їм поважні труднощі. Чимало та ких, що мають досить вроджених сіпосібностей та інтелігенції для кращих занять — працюють зіарібково при найчорнійшій та найбільш невдячній роботі. Зокрема наших жінок маю у цьому випадку на думці. У мене чергою мішаються жаль і обурення, коли про н|аішу жінку, •яку пізнаю у організації, чи деінде при святочній нагоді, гарно зі смаком зодягнену, що поведенням та виявленою у розмові, •чи організаційній іпраці інтелігенцією заслугує сміло на назву »“лейді” — я пізніше довідуюся, що вона миє *ноч(ами підлоги ічи на іншій подібний праці марнує здоровля, літа та ці прик мети, якими Бог її обдарив. Правда, ніяка праця не понижає людини. Але з другої сто рони вже вродженими здібностями люди різняться'між собою •саме тому, що одним треба виконати у життю щось важніщого, другим послідиіщоїго. І коли людина, якій треба, лиш дещо здо рової амбіції та пильности, щоб набути більше освіти чи нав читися фаху, марнує літа на найбільш примітивній а часто й по нижаючій праці — вона ігрішить перед Богом, ссбою і своєю суспільністю. Сказав хтось, що ми немічні в міру нашого незнання, і. ні чого іншого, лиш знання потрібне людині для побіди. Колиб хто сумнівався у правдивість цьої думки винахід атомової бом би і побіда Америки над Японією потвердять її понад увесь сум нів. Та світ іде до цього, щоб перестати вживати знання для •війн людей і нищення- з- людьми добутків людських рук та ума. Знання стає умовиною особистого щастя та кращого жит тя. І про це треба нам тямити у цьому і кожному наступному шкільному році. Клявдія Олесницька. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
