Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
ТРАВЕНЬ, 1945 ; ■ ,'l 1 НАШЕ ЖИТТЯ- O U R LIFE Урядовий Орган Союзу Українок Аме рики виходить 1 кожного місяця. Клявдія Олесницька, головна редактор ка. }Іелавія Милянович, кореспондентка в англійській мові. Українські статті й дописи посилати до редакторки, англійські до кореспондент ки. Оголошення, передплати посилати до Централі, 866 Н. 7-ма вул., Филаделфія 23, Па. Передплата в Злучених Державах $1.50 річно, на пів року 85 центів. В Канаді $2.00 річно. Поодиноке число 15 центів. Official Organ of the Ukrainian Ra tional Womens £e§gue of America, Inc. — Published on the first of every month. 866 North 7th Street, Philadef- phia, 23, Pa. Editor Mrs. Claudia Olesnicky, 151 East $lst St., New York City, Staff Correspondent Miss Mildred Mi- lanowieh, 151 Hopkins Ave., Jersey "City 6, N. J. Send articles in Ukrainian to the Editor, in English to the Staff Corres pondent. Subscription in the United States $1.50 per year -r- 85 cents for 6 months. Subscription in Canada $2.Q0 per year. Single copy 15 cents. Advertising rates furnished upon application. Business communications, -sub scriptions, and ^advertisements are to be sent to the Administration Office, 866 N. 7th St., Philadelphia, 23, Pa. .Entered as second class matter July 8, 1944, at the Post Office at Philadelphia, Pennsylvania, under the Act of March 3, 1879. Вірно в Воскресення Правди! Радісну вістку несуть сегодня великодні дзвони: Христос воскрес — смертію смерть побідив! Та, чи гомонять вони по ук раїнській, землі, там де понищені храми, попалені ікони, а нарід, наче гнане звіря скитається, без даху над головою та шматка хліба в устах? Та всеж — сегодня Христос Воскрес усюди! Бо розторощи- ги можуть церкви, неділі на дні робочі перемінити, заборонити дітям імя Господнє вимовляти —. але нема сили, яка1 змоглаб вбити Бога в серцях міліонів та віру в Його Воскресення. Чи вже раз не розпинали Христа, чи не раділи до безтями, що вбили Бога І світло його Правди? Чи не запечатали, його безпешно у трсЗі ці, що боялися сили його слова? А всеж вос крес Він у Славі та хвалі! У тяжкі хвилі, що їх~ переживаємо ■— не падати нам на ду сі! Як єрусалимські-жінки, що не тратили-віри в Боже Воскре сення, хоч усі навіть апостоли Христові зневірилися — і ми, ук раїнські жінки заховаймо * віру з Воскресення Правди та кра щу долю для нашої прадідної землі. І віру в мир та любов по цілому світу. Побіда Правди над злом мусить прийти, і з такою вірою стрічаймо це велике христіянське свято. Христос Воскрес — Воістину Воскрес! ______________________________________________ “НАШЕ ЖИТТЯ”. Хвалять Красу Наших Писанок “Ді Филаделфія Інквайрер” у свойому великодному числі з 1. квітня ц. р. присвятив першу сторінку ілюстрованої- частини укр аїнс ьким писанкам. Н а хо - дим о "та-м роскішну, колірбву зінимку, величини їрох четвер тих сторінки, де на їарілці пи шається девятьнацять писанок, майже природної величини, ко жна. розмальована инчим мис тецьким взором. Знимка виконана з великою дбайливістю і прямо, хватає красою за очі. Понище неї дру га, на якій дві гарні Українки з народних, строях .на тлі вищи-. вок та килиму, заняті писанням писанок. Пояснення біля зним- ки каже, іцо це. Оля Василенко і Емілія Щефт, членки україн ського католицького хору у Филаделфії. Від себе з приєм ністю додамо, що перша з них є секретаркою Централі. СУА, друга членкою молодечого від ділу. Під наголовком “Українські великодні писанки символізу ють нове життя” описаний спо сіб писання писанок і заввага, що “nowhere in the world are there Easter eggs such as those prepared by the Ukrainians.” Дописи з "громадської діяльности” відділів: 3 і 4 з Ню йорку, 5 і 26 з Детройту, 14 з Юивленду, 46 з Филаделфії та Окружної Ради з Ню йорку, не могли бути поміщені через святочні ба жання. Просимо вибачення. Будуть в 6 числі. Адміністрація "Нашого Життя”. Наталя Королева. ВЕЛИКОДНОЇ НОЧІ Надходив Великдень, а на дворі- — гірш за лютий. Злий аітер дзвонйть у шиби , рІЗКИМ дощем з твердим сні гом -іКру'П ам и. Н а ву л и;ці—б а - гно в колійо, Бруньки на го лих, як в осени чорних, дере вах почервоніли з холоду, мов перемерзлі пальці. Ніч зміни ла всі барви в брудну, огидну ;на ш:‘в -;пі:т ьм у, п р ос от аін у Іцв і л - лю-імлою... Радісна ніч, а ,отже заходить сум в емігрантську хатину, хоч і свою, та ж на чужій стороні. Н?у, вже хутчій приїздили б закликані “на розговіни” гос ті! В ,кухні було тепло й свято чно прибрано. Але ж і від тієї вбогої паради на серці шкара лупою наростала терпкість. На столі, застеленім вишиваним о- брусом, стояли манісенькі па сочки, спечені в горнятках зл'ід квіток, вилискували в жовте й блакить пюбарвлені яєчка на пухнатій зеленій подушечці поросло-го з б іжжа, одинокий СИНІЙ ГІ’ЯІЦИНТ, перевитий жов тою стьожечкою, — В'се це на гадувало своїм констрастом инші великодні свята, що ста ли вже безповоротним мину лим. Чоловік МОВЧКИ ОГЛЯДІВ; ку хню. Полагодив на покутті рушник за образом, порівняв •на поличках глечики, розма льовані його рукою на взірець .правдивих опішнянських, о - глянув мисник, лави, здув кри шку з стільця. Все це було, зро блено частинно — власноруч но, частинно — по виготовле- них чоловіком малюнках міс цевим .сільським майстром. По тім удвох з жінкою оци по малювали все, щоб було в хаті „справжнє”, українське. Удвох утворили вони собі в Чехах „шматочок” України. Тут від всього оточення віяло принай мні натяком сізого — рідного, можна було гратись у мрію, що вони — „дома” А особли во — в свято, коли у жінки дзеньчав на намисті дук ач та шустіли єдвабні поли корсет ки, перешитої з колишньої „буржуазної” сукні. Чому ж нема гостей?... Най би вже швидче внесли гамір у хату, прогнали б з неї сму ток!... Жінка поралась біля плити, обережно обходячи її чорне тіло, щоб не вмазати білих ру кавів мережаної, ■святочної со рочки. Чоловік знечевя ще раз лолагоджував гнотик у лам падці перед іконою Святої Ді ви. Мати Божа,на образі була також „своя”, зображена в у- країнській сорочці. А рама— прикрашена разком доброго намиста, що звішувалось, мов І ягідки достиглої калини. А запрошені, з Праги гості все ще не їхали... Мабуть, спі знився потяг... Чоловік пішов до кабінету, ,як офіціально звалась неве личка, мов купе у вагоні, кім натка, де стояв його писаль ний стіл та полиці з книжками. Втомлена, натупана за день жінка сіла на лаву біля столу, сперлась на стіну, прикрашену с а м ор об*н им, івиш и в а н й м „б а - ратарем” Вона ще не могла покину кухні, б.о допікався ще маленький солодкий палуш- ничок. Сиділа — думала й розправляла листочки зелено го барвінку, що -ними прикра сила стіл. Зненацька помітила постаті у дворі, що пройшли повз, вік но. Ось зарипіли й сінешні двері. Але ж браму на вулицю замкнено... Як же це вона й не зауважила, що клепали у вік но, й коли вийшов чоловік від микати?... Метнулась до дверей — на зустріч — і аж заплющила о- чі: так червоно, мов полумя засяяло перед очима. Та що ж це, справді?... В розчинених дверях, на по розі %кухні стояли три постаті козаків у кармазинових, як мак червоних, жупанах. Рукава — з вил ь о там и, шаблі - ка р аб е л і биті щирим золотом та сріб лом. Червоні оксамітові шта ни, як море, широкі, і чоботи червоного сапяну з демаскова ними срібними о-строгами.. Ма скарад?... Так ні ж! Правдиві, живі, днедавні запоріжці... Глянула просто у вічі. Попе реду усміхалось обличча вже літнього отамана, з сивим ву сом. По боках — двО'З моло дих, орли-юнаки! У одного — рудаві вуса. У друго-го — да* вгий, вперед звисає, оселедець. Отаїман зроібив крок напе ред. Цокнули остроги, а на па сі щироко-ро єдвабу в ріж- •нобарвних типових турецьких ?,огірках”-кипарисах захитала- ла п-алиця-не-палиця, а щось —* немов ^великий шлихтова- ний молоток на довгому дер жалні. І мов здалека бриньк нули струни чи арфи, чи яко їсь могутньої кобзи. Чути ме- льодію Й слова: ...„Кішка Самійло, гетьман запорожський. Другий — Марко Рудий, суддя військовий. Третій — Мусій Грач, вій ськовий сурмач” Ось, яких дочекались гос тей! — усміхнулась господиня й низенько вклонилась, трима ючи рукою серце, що< заграло шалено. t Продовження на Стороні 6-ій) Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
