Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» жать і досі каміннями в воді, і от прислухайсь: то не вода ре- е, аревуть тури глухо зпід во- ди. От же, кажуть, буде таке время, що князь прийде на Ту- рову Кручу, повстають тури i підуть шукати собі диких пущ по Вкраїні. 5. Слухають дівчата, да аж сум- но їм стало; слухає Орися, да вже боїться й глянуть на ка- міння, що простяглось купою через річку. Вже їй здається, що то справді не каміння; і вода шумить якось не так, як вода. Засмутив зовсім дівчат ста- рий Грива. Не знають уже, чи прать би то їм, чи додому вбі- ратись; сором тільки старого Гриви; поглядає бо на них, да тілько всміхається. То було лю- блять прать на самій бистрині, положивши кладку з каменя на камень; а тепер одійшли дальше од кручі, де вода ще не дійшла до каміння і пливе тиха да чиста, хоч вигляньсь як у зеркало. І, справді мов у зерка- лі, видно в воді і небо, і кручу з М о но ie тими кудлатими коріннями, що переплутались із хмелем, і ку- черяві вязи, що повибігали на самий край і попростягали зе- лені лапи над річкою. Дивиться Орися в воду, аж у воді на кручі щось зачервоні- ло; хтось ніби виїхав із пущі на сивому коні і стоїть поміж вя- зами. Боїться глянуть угору, щоб справді не було там ко- гось; боїться глянуть i на ка- міння: вже їй здається, що ось, ось заревуть і сунуться з річ- ки зачаровані тури. Смикнула за рукав одну дівчину й показа- ла в воду: дивляться дівчата, аж на Туровій Кручі князь на сивому коні. Так і обомліли, Бо хто ж би сказав, що то й не князь? Увесь у кармазині, а з пояса золото аж капає. Не мало ж, видно, здивовавсь і козак: стоїть на коні нерухо- мий. Бо то ж би й не здиво- вавсь, опинившись над такою кручею? Унизу рине вода че- рез каміння, а над водою си- дить нерухомо сивий дід на ка- мені, а там стоять нерухомі дів- чата, з прачами, з мокрими по- лотнищами в руках. Чи дівча- та, чи, може, русалки повихо- дили прать сорочки підводному цареві, що живе в криштале- вому будинку під водою. Оце ж, мабудь, i сам він вийшов з води погріть старі кости на сонці. Щераз погляне козак на сивого діда, щераз погляне на дівчат: позасукували по локоть рукави, попідтикали плахти, й мережані заполоччу подоли... Золото не сяє так на дорогих перстенях, як сяють у воді й над водою їх білії ноги. Задививсь козак, і собі стоїть нерухомо; коли ж не гукне на него старий Грива: «Гей, гей! Козаче! Чого це тебе занесло на кручу? Хиба хочеш полоскать свої кармази- ни в Трубайлі?» І скоро промовив, -- зараз наче розбив які чари. Засоро- мились дівчата і давай бовтать полотнищами. А козак одвітує дідові: «Да й за те слава Богу, що хоть на кручу вибрався. Скажи, будь ласка, дідусю, як мені виїхать їк Війтовцям?» «А чого тобі треба в Війтов- цях?» «Через Війтовці», каже, «ле- SIRS OO пт ( | ( ( Запорожець у степу | | a РН |
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
