Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» жать і досі каміннями в воді, і от прислухайсь: то не вода ре- е, аревуть тури глухо зпід во- ди. От же, кажуть, буде таке время, що князь прийде на Ту- рову Кручу, повстають тури i підуть шукати собі диких пущ по Вкраїні. 5. Слухають дівчата, да аж сум- но їм стало; слухає Орися, да вже боїться й глянуть на ка- міння, що простяглось купою через річку. Вже їй здається, що то справді не каміння; і вода шумить якось не так, як вода. Засмутив зовсім дівчат ста- рий Грива. Не знають уже, чи прать би то їм, чи додому вбі- ратись; сором тільки старого Гриви; поглядає бо на них, да тілько всміхається. То було лю- блять прать на самій бистрині, положивши кладку з каменя на камень; а тепер одійшли дальше од кручі, де вода ще не дійшла до каміння і пливе тиха да чиста, хоч вигляньсь як у зеркало. І, справді мов у зерка- лі, видно в воді і небо, і кручу з М о но ie тими кудлатими коріннями, що переплутались із хмелем, і ку- черяві вязи, що повибігали на самий край і попростягали зе- лені лапи над річкою. Дивиться Орися в воду, аж у воді на кручі щось зачервоні- ло; хтось ніби виїхав із пущі на сивому коні і стоїть поміж вя- зами. Боїться глянуть угору, щоб справді не було там ко- гось; боїться глянуть i на ка- міння: вже їй здається, що ось, ось заревуть і сунуться з річ- ки зачаровані тури. Смикнула за рукав одну дівчину й показа- ла в воду: дивляться дівчата, аж на Туровій Кручі князь на сивому коні. Так і обомліли, Бо хто ж би сказав, що то й не князь? Увесь у кармазині, а з пояса золото аж капає. Не мало ж, видно, здивовавсь і козак: стоїть на коні нерухо- мий. Бо то ж би й не здиво- вавсь, опинившись над такою кручею? Унизу рине вода че- рез каміння, а над водою си- дить нерухомо сивий дід на ка- мені, а там стоять нерухомі дів- чата, з прачами, з мокрими по- лотнищами в руках. Чи дівча- та, чи, може, русалки повихо- дили прать сорочки підводному цареві, що живе в криштале- вому будинку під водою. Оце ж, мабудь, i сам він вийшов з води погріть старі кости на сонці. Щераз погляне козак на сивого діда, щераз погляне на дівчат: позасукували по локоть рукави, попідтикали плахти, й мережані заполоччу подоли... Золото не сяє так на дорогих перстенях, як сяють у воді й над водою їх білії ноги. Задививсь козак, і собі стоїть нерухомо; коли ж не гукне на него старий Грива: «Гей, гей! Козаче! Чого це тебе занесло на кручу? Хиба хочеш полоскать свої кармази- ни в Трубайлі?» І скоро промовив, -- зараз наче розбив які чари. Засоро- мились дівчата і давай бовтать полотнищами. А козак одвітує дідові: «Да й за те слава Богу, що хоть на кручу вибрався. Скажи, будь ласка, дідусю, як мені виїхать їк Війтовцям?» «А чого тобі треба в Війтов- цях?» «Через Війтовці», каже, «ле- SIRS OO пт ( | ( ( Запорожець у степу | | a РН |
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
