Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» Пантелеймон Куліш Ф' Ф ОРИСЯ > Ф й ПІВАЮТЬ у пісні, що нема найкращого на вро- ду, як ясная зоря в погоду. От- же, хто бачив дочку покійного сотника Таволги, той би ска- зав, може, що вона краща й над ясную зорю в погоду, краща над повний місяць серед ночі, краща й над саме сонце, що звеселяє й рибу в морі, і звіря в дуброві, і мак у городі. Може й гріх таке казати: де таки видано, щоб дівча було краще од святого сонця й міся- ця? Та вже, мабудь, так нас грі- шних мати на світ породила, що як споглянеш на дівоцьку вроду, то здається тобі, що вже ні на землі, ні на небі нема ні- чого кращого. Гарна, дуже була гарна сот- никівна! Знали її по всій Укра- їні; бо в нас на Вкраїні, скоро було в кого виросте дочка хо- роша, то вже й знають усюди. Було чи треба кому з молодого козацтва, чи не треба чого у Війтовці, іде за сто верств, аби тільки побачить, що там за доч- ка в сотника Таволги, що там за Орися, що всюди про неї мов у труби трублять ! Та не багато з того виходило користи. Якось не було козацтву приступу до неї з залицянням. Чи батько був дуже гордий, чи дочка дуже пи- шна, того не знаю; а знаю, що було вернеться крутиус із Вій- товець да й ходить, мов непри- каянний. Спитає його про Ори- сю товариш... — «Шкода», - - каже, — єбра- те, нашого повабу й залицян- ня! Не для нас зацвіла ся квіт- ка! Може, хто й застромить її собі за високу шапку тілько той буде не з нашого десятка». А товариш похитає мовчки головою, та й подумає: «От же занапастила козака!» 2; А Орися була вже не дитина, вирівнялась i викохалась, ЯК біла тополя в леваді. Подивить- ся було на її стан сотник, по- дивиться на її пишний зріст і хорошу вроду, порадується батьківським серцем, що діж- Пантелеймон Куліш дав на старість собі такої доч- ки, а часом і посумує: «Доспі- ла єси, моя ясочко, як повний колос на ниві! Та чи знатиме женчик, яку благодать бере со- бі од Господа милосердного? Єсть багато людей, i статеч- них, і значних, що залицяють- ся на тебе, да не хотілось би ме- ні оддавать тебе в руки сиво- му дідові: звялить тебе ревну- ючи, як вітер билину в полі. ОЙ, не хотілось би оддавать те- бе й за молодого шибай-голо- ву, що не поживе довго без степу да коня, поляже в полі буйною головою, а тебе зоста- вить горювать з дітоньками!» Так собі думаючи да гадаю- чи, старий Таволга часом тяж- ко, тяжко засумує, аж сльоза покотиться йому з ока. А Орися росла собі як та кві- тка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника, по- хожала як по меду бжілка і всю господу звеселяла. 3. Приснився раз Орисі преди- вний сон. Здалось, прийшла до неї з того світу покойна пані- матка, стала, над нею в голо- вах, да Й Орисю! Не довго вже тобі ді- вувати: що день благаю Госпо- да милосердного, щоб послав тобі вірну дружину». Встала Орися ні смутна ні ве- села, іде до панотця в світлицю, зачервонілась, як та квіточка, да й каже: «Паноченьку! Позо- лили мої дівчата плаття. Нехай запряжуть нам коней; поїдемо ми до Трубайла, під Typosy Кручу: там вода, чиста, як скло, рине по камінням», А панотець рече: «Чого ж то- бі, Орисю, так далеко їздити?» Хиба ж то вже, панотченьку, й далеко?.. на півгодини хо- ; да туди ж усе їхати лугом да левадами, що й не счуєшся, як вода заблищить під горою. А панотець: «О, я вже знаю, що аби чого забажала, то вмі- єш випросить. Поклич же мені старого Гриву!» Поскочила Орися до дверей, не довго шукала Гриви, зараз привела його перед панотця. А той Грива був старий, діди- зний чоловік. Знав він пана сотника ще змалечку; випестив його на руках; вивчив i на ко- ні їздить. Потім виходив з COT- ником у походах ледьви не всю Польщу, був з ним і в Криму,
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
