Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Oo вано Стефаник O01 PCE ne SS S000 0 0 0 0 0 0 0 0 00 0 0 9055} to ЛАЗАР досвітком сапав грядки. Досві- тні пасма витягали сонце на землю, а Лазар потрясав сивим волоссям і спершися на сапу, у- сміхався, бо дуже любив цей ярий переддень. В сутінках світанку він все малював будучність своїх дітей, внуків і правнуків. Тихо, птахи співають, а роса їсть ноги. Але цю росу кожда стеблинка так радо двигає на собі мов божий трунок. -- ЕЙ, ти росо, їла ти мене від дитини; я коло овець плакав від тебе. А як був молодий, то му- сів підкочувати білі штани, йду- чи від дівки, що- би мама не сва- рила, а як став газдою і заходив в збіжжя косити, то ти жерла мене і кусала і боро- нила перед косо- ю кожде стебло аби їх ще завтра Але внуки инші, як давно були, в них кни- жки, в них співанки инші. А дурна стара радуєть- ся ними та будує Україну; здуріла стара від вну- ків. Видурюють від неї гроші на представлення та на книжки та тягають стару коробку по чи- тальнях, а вона вертає з ними додому та раду; ється як дівка. «Мой, старий, каже, але аби ти видів, який козак наш Тома, у сивій кучмі, у си- них гачах, а люде плещуть йому в долоні, а він так говорить, як у книжці, а соро- чка горить на нім. ЕЙ, як би ти ся хоть раз поди- вив на них! Я, ка- жу, старий, щоби ся дивити на таке ді мені скажи, відки ти гроші маєш на кучми та на сине сукно, та на вогневі сорочки, бо ти така сліпа, напоїти своїм рі- зки м напитком, але в осени ти найгірша, бо забирають від тебе все, кому ти щодня лице мила. Ти так як мама, що недає своїх дітей. — Отом ся poco, находив по тобі, отось ме- не ся наїла, але твоя їдь була така як мід, що щипає і смакує. Я тебе сімдесять років не про- минув ані одного дня, я все чекав ясного сонця і воно велике та ласкаве висусушувало мене, а тебе, росо, забирало до неба, щоби вечером зли- вати як умліває вся травинка. Ти, Боже, полива- єш всю землю росою так, як ми росадник. Ех, ти божа водице, ти давала дужість і здоровля пше- ницям та житам, але і я був від тебе дужий та різкий. Баную дуже, що ти мене не будеш за- росювати, як ти, святе сонце, родишся. Глянув на свою білу хату. -- 0, я з тебе, мій палацу, тихонько дуже виходжу, аби не будити купу внуків. Вони так файно сплять, порозкидаються, що тріх рипнути дверима; їх сон святий, бо їх Бог взяв на свої коліна, на колінах божих вони ростуть. А стара зараз за мною встає, накриває діти і ходить ти- хо, як кітка, та лагодить їм сніданок. Мій ласка- вий Боже, чим я годен відплатити твою ласку. Ти мене своїм сонцем, дощем і бурею тримав у силі довгі роки, аби мої діти і їх діти жили і ро- сли. Піч в селянській хаті як кертиця, ти їм не вишила, від- коли ти здуріла з тою Україною, то мені в мо- шонці все гроші хибують. -- Але внуки не пють, не гуляють і до кор- чми не йдуть, а гудуть як бжола: Україна, Укра- їна. Малий Кирило підходить мене, як дитин «Діду, діду, а прочитаю таке файне». -— Та читає, та добре там написано, але я письма не знаю, а лиш через охоту малого сідаю з ним та потакую. -- Вони в мене чемні, най їх Бог благосло- вить з їх надіями. Вони хотять нового, на те BOI і молоді. З цих дум вирвало його сонце, що зійшло, як золото і стара, що кликала на сніданок. Ти вічне сонце, ти знов благословиш ме- не на сніданок, Там слабий; роса твоя донька не має вже на мені що пити, самі кости. Але в мене внуків богато. Роса має кого обливати своїми перлами. А ти, мамо наша, ясне сонечко все бла- гослови їх до сніданку. Старий Лазар росяним листком обтер свої мокрі очі і пішов до хати між внуків.
Page load link
Go to Top