Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
«ЖІНОЧИЙ СВІТ» Маруся Синенька ЧЖАЛУЄМО, ЩО НЕ МОЖЕМО ВЖЕ БІЛЬШЕ СЛУЖИТИ УКРАЇНІ" Василь Білас НЯ 22 січня 1919 року прого- лошено торжественно на Со- їйській площі в Києві вільну та соборну Україну. Здійснено по сотках років безпереривної та важкої боротьби ідеал по- неволених міліонів. Україна ста- ла обєднана та вільна! Та не осталась Україна віль- ною. Упала знесилена під важ- кими ударами ворогів, хоча ві- рні сини проливали в її обороні свою кров, хоча застелювали чорноземі українські ниви сво- їми трупами. Не встоялись! Розшматовано Україну Ha четверо, наложено на неї нові залізні кайдани. А щоби сто- пити й цю крихітку надії на во- лю в народі, яка ще осталась на румовищах недавньо-минулого, вороги створили правдиве пек- ло для народу. Гинь Україно! S000 0 0S 0 Дмитро Данилишин Зненацька загуркотіло вуль- канічним громом підземелля та здорово потрясло основами чу- жого панування. Запалилась тліюча іскра захована в самох кутку скрівавленої душі й спа- лахнула ясним полумям. Раб підніс чоло! Почалась боротьба ночі з днем, боротьба видимого з не- видимим. Вдень гуляли по у- країнських селах вороги, зну. щались над нещасним та без- бороннім населенням, але вночі тремтіли. Невидима рука мест- ника (зявлялась то тут то там сіяла щедро смерть. Пімста прийшла! Падали й местники: Мельни- чук, Луцейко, Пісецький, Голо- вінський, Басарабова й инші. Свіжий молодий український UBIT не жалував зложити в жер- тві вітчині свойого найбільшо- го скарбу — життя. Здобути а- бо вдома не бути! На високій шибениці у Льво- ві повисли два герої-юнаки: Ва- силь Білас і Дмитро Данили- шин. Хоча вдолу страшний біль ї розпука розпирали грудь ма- тері й сестри в одній особі, очі в них світили местю. «Жалуємо, що не можемо вже більше слу- жити Україні» — були послідні їхні слова. Сорок-міліоновий народ сто- тне і мучиться в неволі. Голос розпуки лине ген під небеса, розлягається голосним гомо- ном по цілому світі. Світ німий, а в нас замало борців-героїв. Ми ще живі, здорові, заможні, ми ще можемо послужити нещасній Україні, коли схочемо. Послужім їй й ми!
Page load link
Go to Top