Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Але й курочка не дає старій спокою, бо все прибігає та заглядає на вишивку, голосно куд - кудакає, наче подивляє красу, вишиту на по - лотні. Одного разу почула бабуся курочкине куд - кудакання. Таке воно було голосне і розпачли - ве, що старенька пішла надвір. Питає курочку: — Що це з тобою, моя подруженько, стало - ся, що ти так розкудкудакалася? А курочка продовжує невпинно кудкудака - ти і весь час то підбігає до бабусі, то від неї віддаляється, наче кличе: «Ходи, бабусю, за мною. Щось покажу». Пішла старенька за ку - рочкою аж до її гніздечка. І очам не вірить: що це за чудо лежить у її гніздечку? А курочка радісно бігає навколо гніздечка і наче каже бабусі: «Візьми це чудо для себе. Це я тобі знесла, щоб ти була ща - слива». Нахилилася бабуся до гніздечка і взя - ла прекрасну писанку, та таку гарну, якої ніко - ли в житті не бачила. Подивилася бабуся на свою курочку-кармазинку та й питає: «Хто ж тебе навчив ще й писаночки нести?». А куроч - ка все: «Куд-ку-дак! Куд-ку-дак!». Неначе від - повідала бабусі, що це вона навчилася від неї, коли бабуся добирала прегарні кольори на вишивці. Зраділа бабуся та й промовила сама до себе: «Таку писанку я не зварю і не з’їм, а поставлю на віконечко і буду на неї дивитися, щоб від її краси моя душа раділа, а життя ста - вало веселішим». Так і зробила. А курочка не припиняла нести писанки. А що нова писанка — то інша краса. І так багато писанок нанесла, що бабуся назвала її курочкою-писанкаркою. Багато діточок при - бігало до бабусі, щоб подивитися на ці чудові писанки. А бабуся роздавала писанки всім до - брим українським дітям і заохочувала, щоб собі писали такі чудові писаночки. Наперед щоб ма - лювали їх на папері, а потім пробували виводи - ти різні взори і символи українського народу. То ж слава про курочку-писанкарку рознес - лася по всій Україні. Українські діти розпису - вали прекрасні писанки і дарували їх один одному, як вияв взаємної любови до цілого українського народу, та все згадували куроч - ку-писанкарку. А коли чужі зайди загнали мільйони українців у Сибір, а інші, рятуючи своє життя, розбрелися по широкому світі, то й там писали і пишуть пи - санки, які нагадують рідний край — Україну. По широкому світі українські діти пишуть писанки як вияв приналежности до рідного народу. Пи - санка стала славною на цілий світ. А запитайте себе, діточки, чи всі ви пишете українські писаночки, щоб в них виявити свою українську душу і любов до України, до укра - їнської мови і всього рідного? Замість післямови... Автор цієї казки Зіновій Квіт був чудовою людиною — щирим, добрим, активним в українській громаді. А ще — по-особливому любив дітей і багато часу приділяв їхньому навчанню та вихованню. Про це у своїх спогадах і листах до редакції написала його донька Маруся Квіт-Флин. Вона також зауважила, що «він був великим Українським патріотом і велика його заслуга — створення ГПУМ (Гуртків Плекання Української Мови), організація 38 таборів на Західній Україні для дітей зі Східної, а головно з Донбасу, де перемагала російська мова (якраз в тих областях України, де нині йде війна)». НАШЕ ЖИТТЯ • Березень-Квітень 2024 37
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
