Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Але й курочка не дає старій спокою, бо все прибігає та заглядає на вишивку, голосно куд - кудакає, наче подивляє красу, вишиту на по - лотні. Одного разу почула бабуся курочкине куд - кудакання. Таке воно було голосне і розпачли - ве, що старенька пішла надвір. Питає курочку: — Що це з тобою, моя подруженько, стало - ся, що ти так розкудкудакалася? А курочка продовжує невпинно кудкудака - ти і весь час то підбігає до бабусі, то від неї віддаляється, наче кличе: «Ходи, бабусю, за мною. Щось покажу». Пішла старенька за ку - рочкою аж до її гніздечка. І очам не вірить: що це за чудо лежить у її гніздечку? А курочка радісно бігає навколо гніздечка і наче каже бабусі: «Візьми це чудо для себе. Це я тобі знесла, щоб ти була ща - слива». Нахилилася бабуся до гніздечка і взя - ла прекрасну писанку, та таку гарну, якої ніко - ли в житті не бачила. Подивилася бабуся на свою курочку-кармазинку та й питає: «Хто ж тебе навчив ще й писаночки нести?». А куроч - ка все: «Куд-ку-дак! Куд-ку-дак!». Неначе від - повідала бабусі, що це вона навчилася від неї, коли бабуся добирала прегарні кольори на вишивці. Зраділа бабуся та й промовила сама до себе: «Таку писанку я не зварю і не з’їм, а поставлю на віконечко і буду на неї дивитися, щоб від її краси моя душа раділа, а життя ста - вало веселішим». Так і зробила. А курочка не припиняла нести писанки. А що нова писанка — то інша краса. І так багато писанок нанесла, що бабуся назвала її курочкою-писанкаркою. Багато діточок при - бігало до бабусі, щоб подивитися на ці чудові писанки. А бабуся роздавала писанки всім до - брим українським дітям і заохочувала, щоб собі писали такі чудові писаночки. Наперед щоб ма - лювали їх на папері, а потім пробували виводи - ти різні взори і символи українського народу. То ж слава про курочку-писанкарку рознес - лася по всій Україні. Українські діти розпису - вали прекрасні писанки і дарували їх один одному, як вияв взаємної любови до цілого українського народу, та все згадували куроч - ку-писанкарку. А коли чужі зайди загнали мільйони українців у Сибір, а інші, рятуючи своє життя, розбрелися по широкому світі, то й там писали і пишуть пи - санки, які нагадують рідний край — Україну. По широкому світі українські діти пишуть писанки як вияв приналежности до рідного народу. Пи - санка стала славною на цілий світ. А запитайте себе, діточки, чи всі ви пишете українські писаночки, щоб в них виявити свою українську душу і любов до України, до укра - їнської мови і всього рідного? Замість післямови... Автор цієї казки Зіновій Квіт був чудовою людиною — щирим, добрим, активним в українській громаді. А ще — по-особливому любив дітей і багато часу приділяв їхньому навчанню та вихованню. Про це у своїх спогадах і листах до редакції написала його донька Маруся Квіт-Флин. Вона також зауважила, що «він був великим Українським патріотом і велика його заслуга — створення ГПУМ (Гуртків Плекання Української Мови), організація 38 таборів на Західній Україні для дітей зі Східної, а головно з Донбасу, де перемагала російська мова (якраз в тих областях України, де нині йде війна)». НАШЕ ЖИТТЯ • Березень-Квітень 2024 37
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
