Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Курочка-писанкарка Жила собі в Україні бідна бабуся. А бідною була тому, що на Україну напали чужі займан - ці, пограбували її та ще й встановили свою вла - ду, щоб далі поневолювати наш український нарід і робити з нього раба. Нищили недруги українську мову, культуру і все українське. Ба - гатюща Україна стала для українського народу тяжкою неволею. Бідував наш український нарід, бідувала і наша бабуся. Сама-самісінька була у своїй убогій хатинці. Двох синів мала та й думала, що колись на старші літа ущасливлять її вну - чатами — полегшать життя. Та ворог забрав синків на війну, і там вони загинули. Не раз сідала бабуся одиноко на призьбу перед своєю хатою і, підперши руками голову, Повчальна казка Зіновія Квіта тихенько плакала. Нікому було її потішити та й, може, запитати, щоб чимось допомогти. На всій господарці залишилась їй тільки ку - рочка-кармазинка — поважна, гребеняста, з темно-червоним пір’ячком, що аж вилискува - ло на сонці. Бабуся її дуже любила. Курочка була така свійська, що не раз заскакувала ба - бусі на коліна і кудкудакала. Як тільки виходи - ла бабуся на подвір’я — а курочка їй навздо - гін: «Куд-ку-дак, куд-ку-дак!». Одного разу, коли бабуся вийшла на по - двір’я, курочка відразу підбігла до неї і так голосно закудкудакала, що бабусі почулося, наче вона її кличе: «Куд-ку-дак, куд-ку-дак! Знесу тобі, бабусенько, яєчко, як кулак!». Зра - діла старенька, що бодай курочка хоче допо - могти їй у біді. І почала курочка нести яєчка... Каже якось бабуся до курочки: «Одне яєчко з’їм сама, щоб з голоду не померти, а друге понесу на ярмарок, щоб за нього зерняток купити». Отак сиділа бабуся під хатинкою та вела розмови зі своєю улюбленою курочкою-кармазин - кою. А щоб не втрачати час і забути бодай на трішки гірку недолю, взяла клаптик полотна і різноколірні ниточки та й почала вишивати прекрасні взори. Видно, що й курочці сподо - балася вишивка, бо все заглядала, що ж то ба - буся таке дивовижне виробляє. А бабуся гля - не то на недалекий лісок, то на поле, на садок і ставок, на невеликий городець, то на небо, то на сумну курочку, та й далі вишиває. Ма - буть, чудова природа рідної землі додала їй творчої наснаги, яку вона переливала на біле полотно різноколірнима нитками. А що трохи повишиває, то віддаляє від себе, то наближує полотнинку — милується чудовими взорами. 36 OUR LIFE • March-April 2024
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
