Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
10 OUR LIFE • March-April 2024 «Аби с ти були такі величні, як ся паска пшенична!» У передвеликодній день, коли всі люди сповнені Божої благодаті і є трошки схожими на святих, я люблю тихенько прочинити двері минулого, за якими особливі миті часу Воскресіння у рідно - му селі, де поміж пишними вінками яблуневого цвіту радіємо і воскресаємо ми всі потроху, адже завтра день великого Таїнства і народження го- ловної Заповіді господньої «любити ближнього свого, як самого себе». Саме цієї днини, ніби вчора, я підтюпцем по- спішала у село Гринівці Тлумацького району на Івано-Франківщині, до найгостиннішої хати на селі, до баби Цапихи, яка, ніби до Святої Тайни Євхаристії, готується до замішування великод- ньої паски. На вулиці — ані душі, наче всі царин - ські люди нині на колінах у молитві за бабину і свою паску, аби не запалася, аби виросла, аби не тріснула, аби Сонцем світилася. Згадую подвір'я, звідки пахло хлібом і бадьо- рим духом господині Марії, як цоркаю великою клямкою сінешного ґанку і стаю учасницею свя- тої містерії... І тішуся, що тоді ввімкнула дикто- фон, бо тепер маю змогу передати вам вели- кодню, на місцевій говірці розповідь всезнаючої Марії Гринишин — весільної свахи, вінкопле- тільниці, талановитої кравчині, дизайнера влас- но розробленого бренду «Маріїні тажурки» та «гриновецькі бурки», авторки численних віршів і пісень, якій нещодавно Бог дарував 97 років, а разом з ними і світлий розум, відмінну пам'ять і таку ж щиру душу, доторкнутися до якої, ніби Свяченої водиці напитися, чи Великодньої паски скуштувати. «Колись у Гринівцих випікали на Великдень такі великі паски, як решета! У нас казали: "Па - ска — як чічка!" Паску треба було спокійно за- місити, аби нічого не забути. При замісі ніхто не співав, не говорив, то був Великий Піст... Колись давно тісто розчинєли у кориті на 2—3 години, а потім додавали до замісу всьо решта. Рецепт був простий: борошно, дріжджі, цукор, жовтки, маргарина. Два рази розчина в кориті мала під- киснути, а третий раз треба було віроблєти па- ски. На віроби до паски щипали гульку дріжджо- вого тіста, до якого додавали тіста без дріжджів, аби паски лише трошки підкисли і мали файний вигляд. Коли велика паска підійшла, брали великі сте- бла соломи і набивали їх у паску, аби вона не трі - скала. Круглої форми хліби називалисі "паски", а довгі — "баби". Перший хліб до печи все пере - хрещували, як і заміс у кориті. Коли саджєли хліб у піч, ніхто в хаті не рипав дверима. У накалені печи грань відсували на край, а там, де горіли дрова, запихали папір. Якщо він горів, означа- ло, що ще зарано класти паску, може підгоріти. А якщо лише тліє — то вже пора. За мої пам'їти мої тато несли до церкви на пле - чах велику паску у вереті. Мама несли кошик, а я бігла коло них. А вже пізніше я несла під пахов завиту в обрусі "бабу". У давнину в нашому селі Марія Гринишин і її великодня паска. Наталія Слободян-Байдюк , Брансбург, штат Індіана
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
