Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
36 OUR LIFE • July-August 2024 Тарас, Богданчик і їхня сестричка Настя за- йшли до парку відразу, як закінчився до- щик — такий невеликий і швидкий, що навіть не наробив на заасфальтованих доріжках ка- люж, по яких можна пройтися босоніж. — І даремно мама хвилювалася — тут зов- сім не холодно, але навіть парко, — зауважив Тарасик і зняв накинуту на спину кофтинку. Богданчик і Настя послідували прикладу старшого брата і, щоб звільнити руки, пе - реперезали себе знятими вітрівками. — Подивіться, яка яскрава веселка он там! — захопливо закричала Настя, вказую - чи рукою у напрямі дитячого майданчика. Веселка справді була розкішною і нагаду- вала різноколірне коромисло, що простягло - ся великою дугою майже над усім парком! — Ого, яка велика! — здивувався Богдан- чик. — Так і хочеться на неї заскочити і до низу стрімко спуститися! — Нумо побіжимо до тих дерев, де вона землі торкається, — запропонував Тара- сик. — Доганяйте мене! І всі чимдуж побігли, випереджаючи один одного і весело регочучи. Ще б пак: по м’якій зеленій траві бігти було легко й безпечно. — Чшш... — зашипів Богданчик, приклавши палець до губ, і присів, як тільки всі добігли до визначеного місця. — Прислухайтесь, тут хтось розмовляє. — То тобі щось вчувається, — заперечив Та- рас. — Лише дерева шумлять від вітру. — Е, ні, таки розмову чути, — не здавався Богдан. — Замовкніть на хвильку! Діти присіли й притишилися. І справді, по- чули дивну розмову, що линула звідкілясь зверху. То ж, прислухаючись, закинули голо - ви до неба. Те, що вони побачили, вразило всіх: смуги веселки по черзі почали виграва- ти своїми кольорами, змінюючи товщину та яскравість. — Пам’ятаєте день, коли багато років тому ми змагалися за те, аби стати кольорами українського прапора? — запитав колір, що розмістився на самій верхній червоній смузі. — Авжеж, хіба таке забудеш? Ми, кольори веселки, тоді зібралися разом і вихваляли- ся, аби завоювати прихильність українців — пригадав Зелений колір. — І кожен намагався переконати людей, що саме він заслуговує Україну символізува- ти, — продовжив Фіолетовий колір. Діти, здивовані і захоплені, тихенько при - сіли на злегка скроплену дощем траву і про- довжили уважно дослухатися до тієї весел- кової розмови, щоб дізнатися, як українці обирали кольори для свого прапора. — Я гарячий колір і є символом крові й вогню, — сказав Червоний колір і відповідна смуга на веселці стала яскравішою. — Кров тече у кожній живій істоті, тому саме мене треба взяти до прапора сильної країни. Мудрі люди відповіли, що вогонь дає тепло і дуже потрібний у господарстві. Однак, аби Лариса Тополя , україномовний редактор Казка про те, як кольори веселки кольорами українського прапора стали Із циклу «Казки та оповідки бабусі Лесі»
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
