Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Липень-Серпень 2024 29 О. Немелівська розповідає про І. Блажкевич. довгих сім років. Яких тільки поневірянь вона не зазна- ла! Голод, нестатки, грабіжництво, хвороба і смерть ма- ленької доні, тяжка праця, приниження від російських, австрійських, а пізніше польських військових. Але все це не зламало міцний дух Іванни Блажкевич та не похитну- ло мрію про свою незалежну Україну. Не менш трагічно склалося життя Іванни і по закінченню війни — польські шовіністи отруїли двох її маленьких дочок Любов і Софію, що мали вік 4 і 6 років. Ця біда підкосила Іванну, але не зламала. Оксана Жукоф поінформувала присутніх про життя і ді - яльність І. Блажкевич в найактивніший період її громад- ської праці — у 1921—1955 рр.: організовувала дитячі садочки, читальні, різноманітні курси, гуртки художньої самодіяльності. Але найбільше сил і уваги вона поклала до організації кооперативів. У 1938 р. польські жандар- ми, щоби приборкати непокірних, до яких відносилась І. Блажкевич, вивезли за село і побили її буком так, що ледве вижила та назавжди залишилася інвалідом. Оксана Новосад дуже тепло розповіла про діяльність І. Блажкевич в рідному селі Денисові, де вона вчителю- вала 28 років. Разом з чоловіком організувала 8-річну школу, ініціювала створення краєзнавчого музею в селі, зібравши для нього більшість експонатів. Написала істо- рію рідного села від початку до її днів. Іванна Омелянівна була дуже щедра на допомогу людям — роздавала на- сіння, розсаду, виноградну лозу. Вчила, як доглядати за рослинами. І це все було прикладом безкорисливого слу- жіння громаді. Ірина Косів в своєму виступі підкреслила творчу скла- дову багатогранного таланту нашої героїні. Через обмаль української дитячої літератури, І. Блажкевич почала писа- ти книжечки для дітей сама. Її літературний хист визна- ний не тільки в Галичині, але й у Києві. У 1993 р. заснова- но літературну премію Іванни Блажкевич. Наприкінці Оксана Жукоф розповіла про нащадків на- шої героїні — сина Богдана, доньку Дарію, 8 онуків та 4 правнуків. На екрані присутні побачили відео, де донь- ка І. Блажкевич, одягнена в народний стрій, зворушли - во розповідає про свою матір. Односельці вшанували пам’ять своєї видатної землячки, відкривши меморіяль- ний музей в хаті І. Блажкевич, а також встановивши їй пам’ятник на малій Батьківщині. Союзянки підготували смачну перекуску, тематичні суве- ніри та лотерею. Усі присутні дістали по 3 гілочки виноград- ної лози, що було символічно, адже ж у своєму духовному заповіті І. Блажкевич написала: «Плекайте цю лозу...» Сподіваюсь, що цим заходом нам вдалося відкрити ці- каву сторінку української культури та познайомити гро- маду з маловідомою, але велетенською особою — Іван- ною Блажкевич. М. Андрійович та Е. Слуцька на тлі декорованої сцени.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
