Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШЕ ЖИТТЯ • Січень-Лютий 2024 37 одну книжку, а далі — ще і ще... Так, крок за кроком, дісталися вони у глибокі лісові хащі. Страшно й темно було там, але що поробиш? Треба було знайти кривдника. Знала лисич - ка, що у цій глухомані живе Неслухань — ма - ленький вередун, який нікого не хотів слуха - ти й чути. Може, то він і є крадієм? Тим часом звірята знайшли ще одну книжку на стежині, яка й привела їх до невеличкого будинку. Саме у ньому проживав Неслухань. Зайчик постукав у двері: — Агов! Є тут хто? — А тобі чого? — сердито відповів господар. — Вітаю тебе! Ми лише хотіли запитати, чи не бачив ти книг, що зникли з бібліотеки лисички? — Ні, не бачив! І взагалі не розумію, про що це ви кажете, — пробурмотів Неслухань. — Але доріжка з книг чомусь привела до твого будинку, — хитро сказала лиска. Неслухань відчинив двері й, опустивши го - лову, несміливо вийшов на ґанок та винува - то промовив: — Пробачте, це справді я!.. Мені стало сум - но самому, от я і вирішив поцупити книжки. Але я не вмію читати, то ж тільки малюнки розглядав. Лисичка зрозуміла, що Неслухань може й не винен. Адже він живе сам і немає кому навчити малюка грамоті та гарних манер, ні - кому пояснити, що є добре, а що погано. От він і робить шкоду. То ж, склавши всі книжечки на возика та нетримаючи зла на кривдника, товариство зібралося йти додому. Але звірі вирішили, що маленькому Неслуханю вкрай потрібні друзі, хоч він і наробив багато поганих справ. — Ти приходь до нас, не соромся, — до - брозичливо сказала лисичка. — Ми завжди раді тобі допомогти. А я навчу тебе читати. Неслуханю стало соромно за свою пове - дінку. Уперше в житті він зрозумів, що вчи - нив зовсім погано. Тому щиро вигукнув услід звірям, що зникали за деревами: — Я обов’язково прийду до вас! Минали дні... Лисичка так само гостинно зустрічала у себе звірів і птахів. Частувала їх чаєм і різними смаколиками, читала гарні та повчальні казки. А допомагав їй у цьому Не - слухань. Бо тепер він сам прочитав немало книг і напевно знав, що добрі справи робити набагато приємніше.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
