Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
36 OUR LIFE • November 2022 День сьогодні був не такий сонячний, або мені так здавалося. Жовтогаряче листя майже опало з дерев і вже не прикрашало барвами похмурі осінні дні. Настала пізня осінь, коли все навколо тьмяніє. І змінити отаку кольорову похмурість може хіба що білий, чистий сніг. Мій настрій, як дощова погода, був плаксивий. Бо ранкова сутичка з мамою не до - дала мені позитиву. Я так і не змогла второпати, за що на мене нагри - мала мама. Чому вона була така збентежена, коли побачила у сміттєвому відрі викинуті мною канапки з сиром. Не скажу, що мені було соромно. Я тільки жалкувала, що на цей раз мій вчинок був поміче - ним. До цього випадку все проходило гладко. Тепер же я напевно знала, що весь день буду думати над тим, як згладити свою провину. Бо мамин погляд був осудливим і несхвальним. ...День добігав кінця, а у моїх планах ще — приготування вечері для батьків. Тому я забула про щоденні дівчачі посиденьки на ґанку школи і понеслась додому. З усіх страв у мене добре виходили тільки канапки та яєчня, то ж я вирішила скористатися цим «безпрограшним варіантом». Коли мама повернулася додому, я побачила по її очах, що гнів минув. Але усмішки вона мені не подарувала. Тому я почала одразу діяти. — Мамо, привіт. Зголодніла? Сідай до столу, я сьогодні вечерю приготувала, – проторохтіла я незвично тихо. — Привіт! А що раптом сталося? – іронічно відповіла мама. Однак у куточ- ках її губ я побачила легку посмішку, від якої мені полегшало. Бо сварки з мамою я переживала важко, від них у грудях боліло майже на фізичному рівні. — Мам!.. Я намагаюсь реабілітуватися за свій вчинок: нагодую тебе вечерею, а ти зможеш недоїдки викинути у смітник. Обіцяю, дутися не буду. Однак я одразу пожалкувала за такі слова. Мама різко відвернулася від мене та повішала своє паль - то до шафи. А після того, як поправила зачіску, за - лізним голосом додала: — Сідай, Карино. Поговоримо, поки тата немає. Думки в моїй голові почали роїтися і я ніяк не мог - ла втямити, що на цей раз я зробила не так. Чого мій жарт не сподобався мамі? Зазвичай, мої жартів - ливі відмовки легко сприймалися батьками, коли я з ними примирялася. Але не цього разу. То ж після того, як розклала по тарілках яєчню з беконом, я та - кож сіла за стіл, а мама почала розмову першою. — Сонечко, як зрозумію, ти навіть не здогадуєш - ся, що мене так обурило вранці? – мама вже з ніж - ністю поглянула на мене. – Я образилась на тебе не через те, що ти викинула мною зроблені канапки у смітник і тим самим недооцінила мою працю. — Мамуню, я все зрозуміла, – намагалася я пере - дати свій розпач. — Карино, ти, мабуть зі школи знаєш про Голодо - мор в Україні? – перебила мене мама. — Я ніколи тобі не розповідала про те, як це жахіття зачепило і нашу родину: твоїх прадідів і прабабусь. Сьогод - ні вранці я зрозуміла, що настав час тобі дізнатися про життя моєї бабусі у той час. Щоб ти усвідомле - ніше поставилася до тих подій. — Так, мамо, я знаю про Голодомор, але ви з татом ніколи не говорили, що моя прабабуся теж пройшла через той жах. — Ці страшні події торкнулися майже всіх родин в Україні. То була найтрагічніша сторінка нашої істо - рії. Зараз я принесу альбом. Мама вийшла з кімнати і повернулася з родин - ним альбомом моїх прадіда і прабабусі. Вона гор - тала його пожовтіли сторінки та лагідно торкалася рукою чорно-білих фотокарток. Зі старих фото на нас дивилися усміхнені рідні – маленька прабабуся та її батьки. Оповідання Сумеї Денисюк , 1-й Відділ, Округа Ню Йорк СУА БАБУСИНА ТОРБИНКА Мій нечемний вчинок
Page load link
Go to Top