Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
19 НАШЕ ЖИТТЯ • Червень 2022 Перед тобою незбагненний світ, синочку мій, моя пахуча кришко! Твій тато обертається на міт, кудись у безвість вирушає пішки. І холодно, і сумно — сам на сам без віри, що до тебе ще надійде і почезає. Поки сонце зійде, то може очі виїсти роса. Ти пам’ятаєш — я тобі казав: повіки не вмирають справжні люди, бо хто родився для добра, той буде до смерті кудлитись, немов гроза над білим світом. По дощах і бурях, по смерках, і обмовах, і смертях він виторує найкоротший шлях до радості — із горя та зажури на ясен день. А ти благовістуй, благовістуй мене своїм чеканням, моя пшенична кришечко. Кохання моє маленьке, спогадом частуй, видінням, щебетом, словами, сміхом, ще й ручками рожевими тріпни і чорну смерть мою перепини, і одведи од мене люте лихо. Ти знаєш, я, їй-богу, аж боюсь подумати: як стрінуся з тобою. Пощо, татко, не грався ти зі мною, де ти так довго був? Що, як заллюсь зрадливою сльозою? Як, безсилий, тобі скажу про незбагненний світ, криваві сльози та кривавий піт, де не одного з нас вже смерть скосила. А ми ступаєм далі — кумельгом, то пагорби, то падоли, то вирви. Що ми занадто щедрі, надто щирі, щоб не періщило нас батогом. Тоді чого ж ти світу не зробив хоч трохи кращого? Тоді для чого на білий світ мене ти спородив, як радості утрачено дорогу? То я скажу? Як страшно повідати! Душа не своїм голосом кричить. Аби — любити. І — аби страждати. Так я скажу. І син мене простить. Перед тобою незбагненний світ... ВАСИЛЬ СТУС (6 січня 1938 р., с. Рахнівка, Він- ницька обл. — 4 вересня 1985 р., табір ВС-389/36- 1, Пермський край, РРФСР) — український поет, перекладач, публіцист, літературознавець, право - захисник, борець за незалежність України; один із найактивніших представників українського дисидентського руху; лавреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991), Герой України (2005, по - смертно). За власні переконання зазнав репресій; засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де помер уночі проти 4 верес - ня. За офіційними даними, причина смерті — зу - пинка серця. Однак колишній політв'язень В. Ов- сієнко припускає, що смерть настала від удару карцерними нарами (імовірно, підлаштованого наглядачами). Дружина отримала повідомлен - ня про смерть чоловіка вранці 5 вересня, але до середини жовтня цей факт приховувався. Похо - ваний на табірному цвинтарі у с. Борисово Перм - ської обл. У листопаді 1989 р. прах поета перепо - ховали на Байковий цвинтар у Києві. Василю Стусу не пощастило з виконанням функції батьківства, адже він був з сином Дми - тром менше ніж рік – у короткий період між дво - ма арештами. Син-підліток спочатку не йшов на контакт з батьком. Але згодом між ними зав’я - залася щира дружба. Залишилися листи зі звер - неннями Стуса до сина Дмитра, зокрема і у вір - шованій формі. ( За матеріалами вікіпедії. ) Василь Стус із дружиною Валентиною Попелюх і сином Дмитром (Вірш-звернення Василя Стуса до сина)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
