Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 OUR LIFE • June 2022 Стрілецькі вправи та походи перших пластунів з Іваном Чмолою в Карпатах. Липень 1913 р. Лев Голінатий Лев Голінатий, доктор прав, визначний громадський діяч, сот - ник. Народився у Надорожній Товмацького повіту 10 березня 1897 р. у священничій родині о. Миколи та Марії з Ганкевичів. У 1907—1915 рр. навчався в Академічній гімназії у Львові; матуру склав 9 вересня 1915 р. Вступив у таємну пластову організацію під проводом Івана Чмоли. Про це згадує Олена Степанів у книзі «На передодні великих подій»: «У 1911 р. дісталася я і до другої тайної організації, як — не знаю. Це була мішана (хлоп’ячо-дівоча) плас - това організація. Нас, дівчат, було тут більше: Савина Сидорович, Гандзя Дмитерко, Марія Якимович, Дика, я і ще кілька — всі семі - наристи УПТ; хлопці: Чмола Іван, Сушко Роман, Чиж Ярослав, Дува - ло Степан, Яцків, Квас Осип, Голінатий Лев і другі». Був учасником перших пластових вправ в Карпатах, організова - них Іваном Чмолою. Вивчав право у Кракові, а докторат захистив у Львові. Був нота - рем у Новому Селі Збаразького повіту (в нотаріальній канцелярії п. Михайла Савчинського), Підволочиську, Станиславові, Львові та Відні. Під час Визвольних змагань служив в УГА, згодом у Київсько - му корпусі січових стрільців. Був свідком проголошення собор - ности України 22 січня 1919 р. на Софіївській площі у Києві. Цікавився спортом, особливо любив копаний м’яч, а в тридця - тих роках був членом управи спортового Товариства «Пролом» в Станиславові. Еміґрував до США у 1952 р.; мешкав у Нюарку, де належав до комбатанської організації (ОбВУА) і був її головою. В Америці зму - шений змінити професію — працював у галузі фізичної терапії, а згодом займався продажами. Був глибоко релігійною людиною та великим любителем церковного співу. У шлюбі з Александрою з Дзеровичів (1924) виховав двоє ді - тей: Таїсу і Миколу. У шлюбі з Лідією з Ходоровських (1956) вихо - вав доню Маріку. Помер 4 грудня 1984 р. у шпиталі Мавнтенсайд, Монтклер, Ню Джерзі. Похований на українському православному цвинтарі св. Андрія в Бавнд Бруку. Джерела: Тижневик «Свобода» (Ч. 233, 7 грудня 1984 р.); Газета «Діло» (Ч. 57, 15 березня 1932 р.; Ч. 218. 2 жовтня 1930 р.); матеріа - ли з Музею-архіву Пластового руху. залишилась далеко в Україні». Мені і Татові навернулися сльо - зи, привиділись безжурні роки у Станиславові, а я зрозуміла, що хоч Тато любить Петра, респектує і довіряє йому, він не легко роз - стається зі мною. Може, за ту безмежну любов до дітей Бог нагородив мого Тата. Коли ж йому засріблилось волосся та сповнилося шістде - сят, Бог послав йому маленьку донечку Маріку, мені і Кольові манюсіньку сестричку, а моєму чоловікові — шваґерку. Нашій радості не було кінця. Ми бави - ли свою живу лялю. Маріки молода Мама, лікар - ка, працювала в лікарні, утри - мувала родину, а у вільний час займалася донею, а Тато віддав себе цілком малій Марійці. Бі - гав за нею, як колись за мною в Новому Селі, біля моря будував з нею замки з піску, або увечері грав дитячого ґольфа. Марічині уродини перемінюва - лись у справжні діточі балі: Тато надував безліч бальонів, купу - вав трубки і кольорові шапочки, придумував різні ігри та неспо - діванки і без найменшого нарі - кання переносив всі дитячі крики й галас. Одного тільки не робив: Тато не вінчав Марічиних ляльок. Весілля лялі Дарусі було тільки у мене... Дорогий наш Тату, ти не уявля - єш, як нам Тебе бракує! Як часто згадуємо Тебе, і то не тільки ми, але і всі наші тіточні — бо ніхто не вмів так бавитися з дітьми, як Ти. Тож сьогодні, у День Батька, твоя трійка — Тася, Кольо і Маріка — дякує Тобі з цілого серця за наше чудове дитинство! На додаток. Мені вже за дев’я - носто і разом з моєю набагато молодшою сестрою Марікою проживаю у Сан Дієґо. Кольо вже з Тобою святкує День Бать - ка в небі! Спомини написала в Нюарку 16 червня 1991 р. Пластун з гуртка Івана Чмоли
Page load link
Go to Top