Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
17 НАШЕ ЖИТТЯ • Червень 2022 Лев Голінатий з дружиною Олександрою (уроджена Дзерович) та Таїсою, якій на той час було приблизно 2 роки. Фото зроблено приблизно за 3 роки до того, як ляля Даруся приєдналася до родини. Лев Голінатий з дочкою Марікою, 1959 р. мій Тато став зі мною перед великою виставою зі забавка - ми. «А що ж ти будеш просити у святого Миколая?», — за - питав. Я піднесла очі вгору і там побачила прекрасну лялю, з ясним волоссячком, синіми очками — як ангелик вигля - дала така ляля. Ту лялю показувала я Татові пальчиком, а Тато аж застогнав, бо видно прочитав ціну: — А може іншу, може ту, що в капелюшку? — Ні, ні, ні! Я буду писати листик тільки по ту лялю! На святого Миколая моя мрія сповнилася. Я дістала ту прекрасну лялю. Тому, що це дарунок, я назвала її Дару - ся: «О, яка ж прегарна, моя Даруся». Відразу прийшла до мене бавитися моя товаришка Мартуся та порадила обтя - ти Лялі «льочки». Я знайшла ножиці і ми лялю постригли б, якби не моя Мама, що врятувала лялину красу. — Та ж Лялі відросте волоссячко! Чому ми не можемо її обстригти? — Ой Тасю, Тасю, коли ти змудрієш? — казала зажурено Мама. Ляля Даруся стала моєю постійною забавкою. Я її годува - ла, перебирала, з нею спала — ніде не розлучалася. Коли ж наближались мої шості уродини, Тато запропонував, щоб ми справили лялі весілля. Ах, які ж були до того приготування! Лялі шилася чудова біла сукня з вельоном, Мама купила пристойного паяца в чорному блискучому костюмі, з помпонами і рижками, наш передпокій став капличкою, всі мої товаришки мали корса - жі, а Тато перебрався за священника... Настала церемонія-вінчання і Тато поважно вінчав рабу Божу Дарусю. Після вінчання Тато почав до мене промо - ву, що ляля Даруся дякує мені за все, за добру опіку, як їй було у мене добре, а тепер вона зі мною прощається і зі своїм судженим і від’їжджає у пошлюбну подорож. Сер - це шестилітньої дівчинки не витримало. Щось давило моє горло. Я сильно заплакала, вхопила ляльку від престолу та з криком «Мамо, Мамо, сховай лялю до білої шафи» побігла у бік маминої спальні. І тяжко було мене переко - нати, що лялька нікуди не від'їде. То ж я гірко схлипувала на моєму ліжечку, доки не заснула, а весільне прийняття з тістечками, тортом і домашнім морозивом відбулося без мене і без молодої... Минуло, на жаль, безжурне дитинство, минули всі наші приємні вакації в Карпатах, де нам Тато будував хатку в лісі, де ми вішали наш прапор, де ми бавились і ховались від дощу. Настали роки воєнні, жахливі, сумні, трагічні. Після восьми років перебування у Відні ми вже тільки втрьох приїхали до Америки у 1952 р. Коли ж я виходила заміж, у День подяки 27 листопада, на нашому скромному весільному святі у домівці панства Вислоцьких Тато хотів сказати до нас кілька слів... і свою весільну промову почав словами: «Чи пам’ятаєш, Тасю, весілля лялі Дарусі? Я сьогодні у подібній ситуації, тільки я не можу кликати «Мамо, Мамо, сховай Тасю до білої шафи», бо Мама спить вже на Віденському кладовищі, а біла шафа Лев Голінатий з донькою Таїсою Богданською (ліворуч), дружиною Лідією Голінатою та дочкою Марікою, 1959 р.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
