Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
17 НАШЕ ЖИТТЯ • Червень 2022 Лев Голінатий з дружиною Олександрою (уроджена Дзерович) та Таїсою, якій на той час було приблизно 2 роки. Фото зроблено приблизно за 3 роки до того, як ляля Даруся приєдналася до родини. Лев Голінатий з дочкою Марікою, 1959 р. мій Тато став зі мною перед великою виставою зі забавка - ми. «А що ж ти будеш просити у святого Миколая?», — за - питав. Я піднесла очі вгору і там побачила прекрасну лялю, з ясним волоссячком, синіми очками — як ангелик вигля - дала така ляля. Ту лялю показувала я Татові пальчиком, а Тато аж застогнав, бо видно прочитав ціну: — А може іншу, може ту, що в капелюшку? — Ні, ні, ні! Я буду писати листик тільки по ту лялю! На святого Миколая моя мрія сповнилася. Я дістала ту прекрасну лялю. Тому, що це дарунок, я назвала її Дару - ся: «О, яка ж прегарна, моя Даруся». Відразу прийшла до мене бавитися моя товаришка Мартуся та порадила обтя - ти Лялі «льочки». Я знайшла ножиці і ми лялю постригли б, якби не моя Мама, що врятувала лялину красу. — Та ж Лялі відросте волоссячко! Чому ми не можемо її обстригти? — Ой Тасю, Тасю, коли ти змудрієш? — казала зажурено Мама. Ляля Даруся стала моєю постійною забавкою. Я її годува - ла, перебирала, з нею спала — ніде не розлучалася. Коли ж наближались мої шості уродини, Тато запропонував, щоб ми справили лялі весілля. Ах, які ж були до того приготування! Лялі шилася чудова біла сукня з вельоном, Мама купила пристойного паяца в чорному блискучому костюмі, з помпонами і рижками, наш передпокій став капличкою, всі мої товаришки мали корса - жі, а Тато перебрався за священника... Настала церемонія-вінчання і Тато поважно вінчав рабу Божу Дарусю. Після вінчання Тато почав до мене промо - ву, що ляля Даруся дякує мені за все, за добру опіку, як їй було у мене добре, а тепер вона зі мною прощається і зі своїм судженим і від’їжджає у пошлюбну подорож. Сер - це шестилітньої дівчинки не витримало. Щось давило моє горло. Я сильно заплакала, вхопила ляльку від престолу та з криком «Мамо, Мамо, сховай лялю до білої шафи» побігла у бік маминої спальні. І тяжко було мене переко - нати, що лялька нікуди не від'їде. То ж я гірко схлипувала на моєму ліжечку, доки не заснула, а весільне прийняття з тістечками, тортом і домашнім морозивом відбулося без мене і без молодої... Минуло, на жаль, безжурне дитинство, минули всі наші приємні вакації в Карпатах, де нам Тато будував хатку в лісі, де ми вішали наш прапор, де ми бавились і ховались від дощу. Настали роки воєнні, жахливі, сумні, трагічні. Після восьми років перебування у Відні ми вже тільки втрьох приїхали до Америки у 1952 р. Коли ж я виходила заміж, у День подяки 27 листопада, на нашому скромному весільному святі у домівці панства Вислоцьких Тато хотів сказати до нас кілька слів... і свою весільну промову почав словами: «Чи пам’ятаєш, Тасю, весілля лялі Дарусі? Я сьогодні у подібній ситуації, тільки я не можу кликати «Мамо, Мамо, сховай Тасю до білої шафи», бо Мама спить вже на Віденському кладовищі, а біла шафа Лев Голінатий з донькою Таїсою Богданською (ліворуч), дружиною Лідією Голінатою та дочкою Марікою, 1959 р.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
