Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
37 НАШЕ ЖИТТЯ • Липень-Cерпень 2022 Малюнки-ілюстрації Сумеї Денисюк — Як гарно! —сказав Пітер. — Розкажи ще мені, як ви з ро - диною святкуєте День незалежности, що робите, куди ходи - те, – і поправив собі подушку під головою. — Святкування Дня незалежности розпочинається з 23 серпня — з Дня українського прапора. Кожного року цього дня ми з татом ходимо на церемонію підняття українського стяга. Як каже тато, так ми показуємо повагу до державної символіки нашої Батьківщини, – розповідаючи це Митько аж підвівся з ліжка. – А з самого ранку 24 серпня ми, обов’язково вдягнуті у вишиванки, вирушаємо у центр Києва, де прохо - дить парад військ та військової техніки. Це дуже гарне дійство, коли представники всіх підрозділів Збройних сил України з військовою технікою, а також військових частин з інших кра - їн йдуть Хрещатиком до Майдану Незалежности — головної площі країни. А наприкінці параду над головами відвідувачів пролітає найбільший літак світу — українська «Мрія». Кожен, хто в цей час на Майдані, відчуває гордість і повагу до своєї Батьківщини. Переповнені такими почуттями, багато людей не втримує сліз. Традиційно святкування Дня незалежности завершується гучними виступами відомих артистів, творчих колективів з усіх куточків України, — захоплено закінчив роз - повідь Митько. — А таке святкування відбувається по всій країні, чи тільки в Києві? — неочікувано запитав Пітер. — Та ні! Напевно, кожен українець знає про це свято — День незалежности України, — швидко відреагував Митько. — Його святкують усі українці в усіх куточках світу. Бо людина, яка має українське коріння, пишається тим, що наша Батьківщина має славну історію, справді легендарних героїв, що вона мужньо пережила найважчі випробування і ніколи не була скорена. Не сумуй, дитино, що немає тата, Мабуть, його в полі стримала розплата. Він прийде додому, принесе гостинця — Повні поли маків і перлин для синця. Не лютуй, що тато не прийшов на свято, Мабуть, його в полі стримала розплата. Ти ж хіба не бачив, як вояк-чужинець Все питав у мене: «Кто он? Украінєц?» Як я від удару серед хати впала, — О, таке! Ти так розповів, що мені за - хотілося побувати на цьому святі. От тепер мама ніяк не відвертиться і неодмінно по - годиться на поїздку в Україну. Пітер раптово підскочив і в його очах з’явилися захопливі вогники. Він замету - шився кімнатою, а сон як рукою зняло. Було зрозуміло, що в голові Пітера назрів якийсь план. Він став навколішки перед ліжком Митька і з благанням почав говорити: — Митько! Братику! Хоч ми тільки позна - йомились, я впевнений, що ми потовари - шуємо за цей місяць. Ти ж можеш вмовити своїх батьків, щоб вони запросили мене в гості в Україну. Якщо всі разом будуть те - ревенити моїй мамі, що дитині, тобто мені, треба відвідати землю своїх предків, відчу - ти по-справжньому її культуру та мелодійну мову (бо це ж так важливо для становлення особистості), то вона неодмінно погодиться відпустити мене до вас до кінця літа. Почесавши потилицю, Митько хитро усміх - нувся. Вечір закінчувався дуже неочікувано. Брати домовились з самого ранку розпоча - ти операцію «Повернення в Україну». План Пітера привів Митька у захват. Тож, вклада - ючись у ліжка, хлопці побажали вдачі один одному та заснули з усмішками на обличчі. Як він бив ногами, як я проклинала. Не журися, сину, що немає тата, Мабуть, його в полі стримала розплата. Виростай, мій сину, будь міцний, як криця. Виростеш, — скажу я, де лежить рушниця, Де лежать набої, де лежить граната. Не сумуй же, сину, що немає тата. Щоб не знав спокою окупант-чужинець, Щоб боявся навіть слова «українець»! Не сумуй, дитино Вірш Олександра Олеся, написаний у 1918 році
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
