Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
37 НАШЕ ЖИТТЯ • Липень-Cерпень 2022 Малюнки-ілюстрації Сумеї Денисюк — Як гарно! —сказав Пітер. — Розкажи ще мені, як ви з ро - диною святкуєте День незалежности, що робите, куди ходи - те, – і поправив собі подушку під головою. — Святкування Дня незалежности розпочинається з 23 серпня — з Дня українського прапора. Кожного року цього дня ми з татом ходимо на церемонію підняття українського стяга. Як каже тато, так ми показуємо повагу до державної символіки нашої Батьківщини, – розповідаючи це Митько аж підвівся з ліжка. – А з самого ранку 24 серпня ми, обов’язково вдягнуті у вишиванки, вирушаємо у центр Києва, де прохо - дить парад військ та військової техніки. Це дуже гарне дійство, коли представники всіх підрозділів Збройних сил України з військовою технікою, а також військових частин з інших кра - їн йдуть Хрещатиком до Майдану Незалежности — головної площі країни. А наприкінці параду над головами відвідувачів пролітає найбільший літак світу — українська «Мрія». Кожен, хто в цей час на Майдані, відчуває гордість і повагу до своєї Батьківщини. Переповнені такими почуттями, багато людей не втримує сліз. Традиційно святкування Дня незалежности завершується гучними виступами відомих артистів, творчих колективів з усіх куточків України, — захоплено закінчив роз - повідь Митько. — А таке святкування відбувається по всій країні, чи тільки в Києві? — неочікувано запитав Пітер. — Та ні! Напевно, кожен українець знає про це свято — День незалежности України, — швидко відреагував Митько. — Його святкують усі українці в усіх куточках світу. Бо людина, яка має українське коріння, пишається тим, що наша Батьківщина має славну історію, справді легендарних героїв, що вона мужньо пережила найважчі випробування і ніколи не була скорена. Не сумуй, дитино, що немає тата, Мабуть, його в полі стримала розплата. Він прийде додому, принесе гостинця — Повні поли маків і перлин для синця. Не лютуй, що тато не прийшов на свято, Мабуть, його в полі стримала розплата. Ти ж хіба не бачив, як вояк-чужинець Все питав у мене: «Кто он? Украінєц?» Як я від удару серед хати впала, — О, таке! Ти так розповів, що мені за - хотілося побувати на цьому святі. От тепер мама ніяк не відвертиться і неодмінно по - годиться на поїздку в Україну. Пітер раптово підскочив і в його очах з’явилися захопливі вогники. Він замету - шився кімнатою, а сон як рукою зняло. Було зрозуміло, що в голові Пітера назрів якийсь план. Він став навколішки перед ліжком Митька і з благанням почав говорити: — Митько! Братику! Хоч ми тільки позна - йомились, я впевнений, що ми потовари - шуємо за цей місяць. Ти ж можеш вмовити своїх батьків, щоб вони запросили мене в гості в Україну. Якщо всі разом будуть те - ревенити моїй мамі, що дитині, тобто мені, треба відвідати землю своїх предків, відчу - ти по-справжньому її культуру та мелодійну мову (бо це ж так важливо для становлення особистості), то вона неодмінно погодиться відпустити мене до вас до кінця літа. Почесавши потилицю, Митько хитро усміх - нувся. Вечір закінчувався дуже неочікувано. Брати домовились з самого ранку розпоча - ти операцію «Повернення в Україну». План Пітера привів Митька у захват. Тож, вклада - ючись у ліжка, хлопці побажали вдачі один одному та заснули з усмішками на обличчі. Як він бив ногами, як я проклинала. Не журися, сину, що немає тата, Мабуть, його в полі стримала розплата. Виростай, мій сину, будь міцний, як криця. Виростеш, — скажу я, де лежить рушниця, Де лежать набої, де лежить граната. Не сумуй же, сину, що немає тата. Щоб не знав спокою окупант-чужинець, Щоб боявся навіть слова «українець»! Не сумуй, дитино Вірш Олександра Олеся, написаний у 1918 році
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
