Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
30 OUR LIFE • December 2022 На фестивалі «Крутий заміс» чи урожай якої пропадає на полі, бо вдова не має сил його зібрати. Наближеними до клак є вечорниці, адже коли в одній хаті збирається молодіжна гро - мада, то молодь не тільки співає і танцює, але й разом працює: або господиня розпо - діляє роботу між учасниками, або кожен на вечорниці приносить свою роботу. На зміну толокам у ХХ ст. все частіше приходить практика поденної плати пра - ці — «дéнька». Цей період, коли в господі працює наймана бригада, ґазди називають «маю майстрів». Господарі можуть частува - ти майстрів, а можуть і ні. Такі відносини на - лежить до платних, а отже корелюється на договірній основі. Ще один цікавий тип відносин — супряга (об’єднання реманентом, трудовими ресур - сами заради спільного ведення господар - ства). Якщо в одного господаря, наприклад, є пара коней, а в іншого — плуг, вони кон - солідують свої сили і разом по черзі обро - бляють свої ділянки. У романі Іллі Киріяка «Сини землі» (про перше покоління еміґра - ції до Канади), супряга є чи не ключовим важелем становлення громади. Адже, ви - рушаючи за океан, господарі не мали змо - ги взяти з собою весь свій реманент чи тим більше худобу. Тому вони об’єднували свої ресурси, а згодом на «складчину» купували молотарки та іншу техніку, і в такий спосіб спільними зусиллями обробляли землю. Супряга могла розриватися, якщо її учасни - ки незадоволені ефективністю. Наприклад, хтось один не платить внески на закупівлю спільної техніки, або у когось із господарів коні сильніші, а в когось — слабші тощо. У сучасних громадах популярними є еко - логічні толоки — сезонне прибирання спіль - них громадських територій (лісосмуг, парків і скверів, цвинтарів). У радянські часи такий вид робіт називали «суботником», подеку - ди ця назва збереглася і досі. Один із найцікавіших сучасних фестива - лів – «Крутий заміс» у с. Мельники Чигирин - ського р-ну дуже цікаво популяризує колек - тивну працю і засвідчує її ефективність. Ось фрагмент репортажу звідти. «Чоловік у жовтій футболці з написом «Крутий заміс» вже досить довго крутиться біля дерев’яної хатини, замість стін у якої лише дерев’яна основа. Саме на цю основу і будуть ліпити глину з соломою, творячи традиційну укра - їнську хату. Сам чоловік – Олександр Шнай - дер – приїхав з Києва, він вже брав участь в толоці минулого року, тому знає, що вдягатися сюди треба якнайгірше, бо глина буде й у волоссі, і на голові. А ще до такого прадавнього діла потрібно підходити обережно, без прикрас на руках чи голо - ві. Чоловік показує на глиняну хату, зроблену торік, біля якої постійно фотографуються люди: “Прига - дую, торік була толока, то одна пані так захопилася, так кидала глину на стіни, що аж пожбурила туди дорогоцінний перстень. Але ж чому ви думаєте все це називається «Крутим замісом»? Бо заміс тут таки крутий і того персня з тієї хати вже не виколупаєш, – сміється чоловік”. Разом з чотирма однодумцями він формує команду, долучається ще декілька ко - манд і на швидкість вони починають обмазувати стіни глиною. Але потім команда, яка першою об - мазала свою стіну, не кидає роботу, а допомагає іншим командам. І долучаються до справи як діти, так і старші, бо така толока чи не головне дійство «Крутого замісу». Згодом хата стане частиною етно - графічного комплексу Музею ремесел. Усі учасники толоки отримали відзнаки та нагороди за участь в такому конкурсі. До речі, опісля всього дісталося й головному натхненнику фестивалю – Юрію Роман - чі, якого щедро скупали в глині». А «купання у гли - ні» господарів – це давня традиція для України, що має жартівливий характер. Про клаки, толоки, черги, супряги говоримо од - ночасно і як про історичні традиції, і як про части - ну сучасного сільського побуту. Адже вони десь відійшли у минуле і стали приємним спомином, а десь залишилися невіддільною частиною життя громади і багато в чому є запорукою успіху.
Page load link
Go to Top