Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
30 OUR LIFE • December 2022 На фестивалі «Крутий заміс» чи урожай якої пропадає на полі, бо вдова не має сил його зібрати. Наближеними до клак є вечорниці, адже коли в одній хаті збирається молодіжна гро - мада, то молодь не тільки співає і танцює, але й разом працює: або господиня розпо - діляє роботу між учасниками, або кожен на вечорниці приносить свою роботу. На зміну толокам у ХХ ст. все частіше приходить практика поденної плати пра - ці — «дéнька». Цей період, коли в господі працює наймана бригада, ґазди називають «маю майстрів». Господарі можуть частува - ти майстрів, а можуть і ні. Такі відносини на - лежить до платних, а отже корелюється на договірній основі. Ще один цікавий тип відносин — супряга (об’єднання реманентом, трудовими ресур - сами заради спільного ведення господар - ства). Якщо в одного господаря, наприклад, є пара коней, а в іншого — плуг, вони кон - солідують свої сили і разом по черзі обро - бляють свої ділянки. У романі Іллі Киріяка «Сини землі» (про перше покоління еміґра - ції до Канади), супряга є чи не ключовим важелем становлення громади. Адже, ви - рушаючи за океан, господарі не мали змо - ги взяти з собою весь свій реманент чи тим більше худобу. Тому вони об’єднували свої ресурси, а згодом на «складчину» купували молотарки та іншу техніку, і в такий спосіб спільними зусиллями обробляли землю. Супряга могла розриватися, якщо її учасни - ки незадоволені ефективністю. Наприклад, хтось один не платить внески на закупівлю спільної техніки, або у когось із господарів коні сильніші, а в когось — слабші тощо. У сучасних громадах популярними є еко - логічні толоки — сезонне прибирання спіль - них громадських територій (лісосмуг, парків і скверів, цвинтарів). У радянські часи такий вид робіт називали «суботником», подеку - ди ця назва збереглася і досі. Один із найцікавіших сучасних фестива - лів – «Крутий заміс» у с. Мельники Чигирин - ського р-ну дуже цікаво популяризує колек - тивну працю і засвідчує її ефективність. Ось фрагмент репортажу звідти. «Чоловік у жовтій футболці з написом «Крутий заміс» вже досить довго крутиться біля дерев’яної хатини, замість стін у якої лише дерев’яна основа. Саме на цю основу і будуть ліпити глину з соломою, творячи традиційну укра - їнську хату. Сам чоловік – Олександр Шнай - дер – приїхав з Києва, він вже брав участь в толоці минулого року, тому знає, що вдягатися сюди треба якнайгірше, бо глина буде й у волоссі, і на голові. А ще до такого прадавнього діла потрібно підходити обережно, без прикрас на руках чи голо - ві. Чоловік показує на глиняну хату, зроблену торік, біля якої постійно фотографуються люди: “Прига - дую, торік була толока, то одна пані так захопилася, так кидала глину на стіни, що аж пожбурила туди дорогоцінний перстень. Але ж чому ви думаєте все це називається «Крутим замісом»? Бо заміс тут таки крутий і того персня з тієї хати вже не виколупаєш, – сміється чоловік”. Разом з чотирма однодумцями він формує команду, долучається ще декілька ко - манд і на швидкість вони починають обмазувати стіни глиною. Але потім команда, яка першою об - мазала свою стіну, не кидає роботу, а допомагає іншим командам. І долучаються до справи як діти, так і старші, бо така толока чи не головне дійство «Крутого замісу». Згодом хата стане частиною етно - графічного комплексу Музею ремесел. Усі учасники толоки отримали відзнаки та нагороди за участь в такому конкурсі. До речі, опісля всього дісталося й головному натхненнику фестивалю – Юрію Роман - чі, якого щедро скупали в глині». А «купання у гли - ні» господарів – це давня традиція для України, що має жартівливий характер. Про клаки, толоки, черги, супряги говоримо од - ночасно і як про історичні традиції, і як про части - ну сучасного сільського побуту. Адже вони десь відійшли у минуле і стали приємним спомином, а десь залишилися невіддільною частиною життя громади і багато в чому є запорукою успіху.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
