Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
29 НАШЕ ЖИТТЯ • Грудень 2022 натомість сходилися грома - дою для таких видів робіт, які треба або гуртом робити, або наймати фахівців і платити їм. Наприклад, будівельна толока «мастити хату» була дуже ефек - тивною — дозволяла родині звести житло, витратившись тільки на будівельні матеріали й урочисту трапезу для робітни - ків. Це немало, але значно де - шевше, аніж наймати бригаду і платити їй за поденну роботу. Окрім того, мав місце і пси - хологічно-обрядовий момент: спільне замішування глини супроводжувалося піснями, «босими танцями» в глині та спільним трапезуванням. Тоб - то спільно працюючи, громада спільно і відпочиває, подекуди наймаючи навіть музики для підбивання підсумків толоки – «аби хата була веселою». Будівельні толоки на початку ХХ ст. більше були поширеними на рівнинній частині Буковини. У гірській же місцевості, де хати зводилися зі зруба, для зведен - ня житла частіше запрошували майстрів. Причому головний майстер стає і центральною особою кількох обрядів на його честь – після закінчення зведен - ня житла господиня головному будівничому «миє руки» — символічно зливає воду, кидає на руки рушник, та, окрім до - мовленої оплати, обдаровує ліжником і могоричем. До нині горяни остерігаються обману - ти майстра, який «кладе хату» і не доплатити йому. Вважа - ється, що ображений майстер не виконає очисний обряд над зведеним житлом («покладе зарубку»), і тоді життя у цьому домі не буде. Уже літературну інтерпретацію даного віруван - ня можемо читати у містичних оповіданнях братів Капрано - вих («Кобзар 2000») та у повісті «Близниця» мого авторства. Що стосується толоки, то на неї, як і на свято, господарі за - прошували. І запрошені прихо - дили до роботи у святковому вбранні, а вже у господарів пе - реодягалися. Це пояснюється тим, що після толоки, як прави - ло, накривався щедрий обід зі співами і музикою, подекуди — танцями. І в одязі, наприклад, від місіння глини, робітникам було би незручно сидіти за сто - лом і веселитися. Є й толоки, де переодягатися немає потреби, адже ризик забруднитися — мі - німальний («лупити курудзи», «дерти пірє» та ін.) Наближеними до толоки є колективне випасання худоби («черга»). Назва походить від того, що власники худоби на певному кутку села об’єднують - ся, а далі чергуються — випаса - ють по одному всю громадську маржину. На противагу цьому є традиція полонинської практи - ки, де громада віддає свою ху - добу найнятим пастухам, котрі доглядають за тваринами увесь сезон на полонині і не чергу - ються. Деякі толоки — ми б їх наз - вали «термінові» — виникають тоді, коли комусь із громади невідкладно потрібно допо - могти в екстремальній ситуації: відбудувати хату після пожежі чи паводку, наприклад. Також широко практикувалася допо - мога (безплатна і така, що не потребувала відробітку) вдо - вам і сиротам. За народною мораллю, соромом для сусідів є біда вдови, чия хата валиться, Колгоспна толока на Покутті. Джерело: https://nz.lviv.ua/ archiv/2018-1/24.pdf Колективна праця та відпочинок гуцулів на світлинах чеського фото - графа Рудольфа Гульки.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
