Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
29 НАШЕ ЖИТТЯ • Грудень 2022 натомість сходилися грома - дою для таких видів робіт, які треба або гуртом робити, або наймати фахівців і платити їм. Наприклад, будівельна толока «мастити хату» була дуже ефек - тивною — дозволяла родині звести житло, витратившись тільки на будівельні матеріали й урочисту трапезу для робітни - ків. Це немало, але значно де - шевше, аніж наймати бригаду і платити їй за поденну роботу. Окрім того, мав місце і пси - хологічно-обрядовий момент: спільне замішування глини супроводжувалося піснями, «босими танцями» в глині та спільним трапезуванням. Тоб - то спільно працюючи, громада спільно і відпочиває, подекуди наймаючи навіть музики для підбивання підсумків толоки – «аби хата була веселою». Будівельні толоки на початку ХХ ст. більше були поширеними на рівнинній частині Буковини. У гірській же місцевості, де хати зводилися зі зруба, для зведен - ня житла частіше запрошували майстрів. Причому головний майстер стає і центральною особою кількох обрядів на його честь – після закінчення зведен - ня житла господиня головному будівничому «миє руки» — символічно зливає воду, кидає на руки рушник, та, окрім до - мовленої оплати, обдаровує ліжником і могоричем. До нині горяни остерігаються обману - ти майстра, який «кладе хату» і не доплатити йому. Вважа - ється, що ображений майстер не виконає очисний обряд над зведеним житлом («покладе зарубку»), і тоді життя у цьому домі не буде. Уже літературну інтерпретацію даного віруван - ня можемо читати у містичних оповіданнях братів Капрано - вих («Кобзар 2000») та у повісті «Близниця» мого авторства. Що стосується толоки, то на неї, як і на свято, господарі за - прошували. І запрошені прихо - дили до роботи у святковому вбранні, а вже у господарів пе - реодягалися. Це пояснюється тим, що після толоки, як прави - ло, накривався щедрий обід зі співами і музикою, подекуди — танцями. І в одязі, наприклад, від місіння глини, робітникам було би незручно сидіти за сто - лом і веселитися. Є й толоки, де переодягатися немає потреби, адже ризик забруднитися — мі - німальний («лупити курудзи», «дерти пірє» та ін.) Наближеними до толоки є колективне випасання худоби («черга»). Назва походить від того, що власники худоби на певному кутку села об’єднують - ся, а далі чергуються — випаса - ють по одному всю громадську маржину. На противагу цьому є традиція полонинської практи - ки, де громада віддає свою ху - добу найнятим пастухам, котрі доглядають за тваринами увесь сезон на полонині і не чергу - ються. Деякі толоки — ми б їх наз - вали «термінові» — виникають тоді, коли комусь із громади невідкладно потрібно допо - могти в екстремальній ситуації: відбудувати хату після пожежі чи паводку, наприклад. Також широко практикувалася допо - мога (безплатна і така, що не потребувала відробітку) вдо - вам і сиротам. За народною мораллю, соромом для сусідів є біда вдови, чия хата валиться, Колгоспна толока на Покутті. Джерело: https://nz.lviv.ua/ archiv/2018-1/24.pdf Колективна праця та відпочинок гуцулів на світлинах чеського фото - графа Рудольфа Гульки.
Page load link
Go to Top