Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
27 НАШЕ ЖИТТЯ • Грудень 2022 КАТЕРИНА БІЛОКУР (7 грудня 1900 р. — 10 червня 1961 р.) — українська художниця жанру наївного мистецтва, майстриня на - родного декоративного живопису. Входить до переліку найвідо - міших жінок давньої та сучасної України. «Ледацюга!», «Проклятуща!», «Відьма!» — зу - сібіч її цькували. Особливо найрідніші: «Стерви - га!». Народилася у богом забутій Богданівці. Ніде не вчилася. Нащо їй та наука!? Заміж треба й працю - вати, а їй засіла якась бздура. За це Катрю духопе - лили, цуралися її, забороняли малювати. Але ця блаженна затялася: «Не покину! Буду Художни - ком!». Напоумив її Шевченко у своєму Кобзарі. Катря жебоніла до Григоровича як до живого. Він її нади - хав. Читання й писанину подужала сама. У цій мо - танині не зогледілася як розбрунькувалася. Груди налилися, стан вирізьбився, коси заколосилися. Пора! Один жених припхався з букетом польових квітів. Катря вигнала у заший. Ото бовдур! Квіти зірвав! Хіба такий уміє любити!? Потім чорнову - сий був — співав як боженька! Теліпався за нею 8 років, а тоді заміж покликав. Катря не проти, тіль - ки своєї — «буду Художником!». А того як підкине: «Такого я не бачив! Щоб баба — художник! Чи ви здуріли!?». «...Хотілось піти у поле, зчепити руки на голові — і не плакати, а вовком вити!». А від од - ного дременула аж у Канів, на могилу Шевченка. З сусіднього села прибився. Нахабний! Мати з бать - ком випихають за нього, а Катрю плющить. Ото й мотнулася до друга. Така осяяна звідти вернулася: «Буду, буду Художником!». Потім запала на Лося (так у селі його прозва - ли) — примітивний, але дужий. Задавалося, що «захистить від усякої життьової незгоди». Глузував з неї за «те мазюкання». Ото й спровадила. Пізня осінь. Катря у сорочці біжить до річки. То - питися не хотіла, жити хотіла! Та матір надумала полякати. Зайшла по пояс у холоднючу річку: «Або малюю коли хочу, або втоплюся!». І мати здається: «Катрю, вернися, бо піду за тобою. Малюй досхо - чу, хай ти сказишся!». Перемогла, однак назавжди застудила ноги. Ця предивна жінка як мантру повторює: «Буду Художником!». І як кінь у шорах йде до своєї цілі. В’яже пензлі з котячого хвоста, вичавлює фарби з кропиви, буряка. Творить! Якось рішається заяви - ти про себе популярній співачці. Листа з клапти - ком намальованої калини підписує просто: «Київ. Академічний театр. Оксані Петрусенко». Співачка вражена і ставить «на вуха» всіх творців. І ось, у Полтаві, відкривається перша виставка Катерини Білокур — із 11 картин. Нарешті її наз - вали Художником! Потім Париж, де оніміли від «Цар-Колоса», «Берізки» та «Колгоспного поля». Прийняли до Спілки художників України. А у неї, як у всіх селян тоді, «даже паспорта немає». Твор - чість мегаталановитої Катрі Білокур подають світо - ві як «роботи щасливої колгоспниці з села Богда - нівки». «Обіщають звання народного художника й гроші. А я радію, що буде багато фарб. А гроші роздам рідним, щоб не дорікали». Та нічого у неї не було. Велика у мистецтві, але тюхтійка у житті. Усі нею помикають. А Катря нюні розпускає й не відстоює себе ніяк: ні фарб, ні по - лотна, ні дров, ні нормальної їжі. Закутана щози - ми на руки хукає, а на ногах пальці примерзають. Ото так виводила ті божественні квіти! Катрю про - сили намалювати портрет сталіна. Якби сподобав - ся — було б у неї усе. Та Білокур відмовилася. До лікарні, де Катерина Василівна й померла, привезли у брудній сорочці. Медсестри називали її просто «баба!», а вона ж Народний Художник України, вона ж геніальна. Одержима, вперта, як віслюк, затуркана, вірна собі, самотня. Такою була справжня Катерина Бі - локур. Про це у школі не розкажуть. Я ж ціпенію перед її картинами.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
