Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
19 НАШЕ ЖИТТЯ • Грудень 2022 Дуже часто тепер на старші літа пригадуються мені давно минулі дні. А з поміж них чомусь на перше міс - це просяться наші родинні спомини. Особливо перед очима перебігають картинки своєрідного приготуван - ня вареників на традиційний Святвечір. І я стараюся їх задержати у своїй пам’яті якнайдовше. Бачу простору кухню, великий стіл з розсипаною мукою, а навколо стола нашу велику родину: Дзядзьо Місьо — головний постачальник паляничок, Бабця Нуся — головний «командувач» всього «вареникового дійства» і ціла громада охочих до праці рук — Бабця Маруся, мама Ляриса, внучки Софійка, Ксеня, Мелася та гостя Христя (решта ще в дорозі). Чути лагідний, але рішучий голос Бабці Нусі: «Ти, Міську, край тісто і та - чай тоненькі палянички. Ти, Марусю, ліпи, але глипай одним оком, як ті молоді ліплять, щоб вареники були повні, з животиком і добре заліплені». Усі без жадної опозиції беруться до відповідальної, але приємної співпраці. А ліпити є для кого — Богу дякувати, родина росте! Чути дискретний, притишений голос Бабці Ма - русі: «Меласю, а де животик? Софійко, чи твій вареник на дієті — щось дуже плоский. Ксеню і Христю, чи ваші вареники потребують дихання, бо кожний має дірочку посередині?». Усі без слів беруться до скорої поправки своїх помилок. А ми — старше покоління, добре зна - ємо, що заки Бабця Нуся кине їх у кип’ячу воду, вона перевірить кожнісінький вареник вздовж і поперек. Робота кипить: Дзядзьо Місьо тачає, всі ліплять, а бабця Нуся варить вареники та витягає по одному – обов’язково по одному. З великим задоволенням і насолодою кладе їх на бляху, смарує золотистою па - хучою присмаженою цибулькою (від запаху якої серце в’яне) і чекає терпеливо на другий наклад. Усі веселі, гомонять, розмовляють і над всім тим чути благальний голос Дзядзя Міся: «Нусю, а нема там десь якоїсь “ка - ліки” (розвареного вареника)?». Бабця тримала цілу родину у великім пості. А тут входить Дзядзьо Василь з горнятком у руці: «А ну, по - кушайте і скажіть, чого бракує?». По старому звичаю Дзядзьо приготовляє свою славну медівку. Сиплються поради: «більше меду», «менше гвоздики», «трішечки більше алькоголю», «загусте», «засильне – аж запекло в грудях» і т. ін. І під таке закінчення Бабця Нуся всім наказує: «Йдіть, вбирайтеся гарно та гідно і прихо- РІЗДВЯНИЙ СПОМИН РІЗДВЯНИЙ СПОМИН Ляриса Зєлик , 64-й Відділ СУА ім. Іванни Рожанковської, Округа Ню Йорк діть за дві години на Святвечерю — будете їсти, “щосьте” наварили». І хоч нема вже нікого зі старших головних персо - нажів «Святвечірнього Дійства», до сьогодні ми ще згадуємо з великою ностальгією та неймовірною теплотою, як три покоління разом готувалися до величних днів Божого Народження. *Мову автора збережено
Page load link
Go to Top