Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
22 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕ НЬ 2020 те, що в Совєтському союзі з раннього ди тин - ства діти підсвідомо відчували, що ро сійська мова є авторитетнішою від української. У всіх службових установах російська мова була на першому місці. До того так усі звикли, що нав іть не задумувалися, чому це так. А тих, хто задумувався і висловлював своє обурення, не - гайно ізольовували від суспільства, тобто суди - ли за «укра ї нс ь к и й буржуазний націо налізм ». Якось, вже значно пізніше, мої дві доні у підлітковому віці йшли по вулиці в Коломиї, де ми проживали, а позаду них — дв оє хлопці в . Один з них питає: «Дівчьита, а ви мєсниє, чи доїжджєїте?» Дівчата розсміялися і нічого не відповіли. Ті хлопці були з яко гось приміського села , і міських дівчат вони називали вже по - російськи «мєсним і», а не місцевими. Якщо пізніше такий хлопець йшов на військову службу, то, як повер тався з армії, він вже був не Михайло, а Міша, не Василь, а Вася, не Іван, а Ваня. Пр о ворніші з них, хто хотів вислужитися та здобути вищу кар’єру в житті, привози ли зі со бою жінку - росіянку, яка ніколи не навчилася української мови. Діти від таких шлюбів були перевертнями, бо їх не ви хо - в ували в українському дусі. Імена в них також були на російс ький манер. Майже в у сіх вищих навчальн их за кла - дах навчання відбувалося росі йською мо вою, бо підручників в українській мові не видавали. Я вчилася в Чернівецькому універ ситеті, де було багато студентів молдаван, росіян, євреїв. Звичайно, що всі між собою спілкувалися пе - реважно російською мовою, бо лише укра їнці розмовляли укра їнською. Після закінчення в ишів українців направляли на роботу в іншу республіку Совєтського союзу. Я отримала на - правлення в Туркменію, а моя товаришка в Карелію. У такий спо сіб населення так « ви - мішувал и» , що на політзаняттях, які кожного місяця проводил и в усіх установах з участю всіх працівників, йшл ося про злиття націй в одну під назвою «совєтський народ». Ось так!!! У сі нації планувалося злити в одну з російською мовою сп ілкування. З гадався ще один випадок. Якось на пляжі в Одесі, коди ми їздили з діт ьми на відпочинок і розмовляли між собою україн - ською, почули поблизу таку фразу, що сто - сувалася нас: «Вродє би інтєлігєнтниє люді, а разговарівают по - хохляцки». Чоловік моєї се - стри, філолог, відповів їм: «Якраз тому, що ми інтеліґентні люди та живемо на своїй рідній землі, то й розмовляємо своєю рідною мовою». Вони мовчки зібрали свої « манатки » та відій - шли подалі від нас. Донині людей в Україні не разить ро - сійська мова. Не давно до нас приїжджав з Ки - єва в гості 20 - річний о нук мого чоловіка. На його зап итання, чи російська мова помалу відходить на задній план (так би мало б бути на 30 - му році незалежности), він відповів, що кожен розмовляє тією мовою, якою йому легше. Ось та к і спілкується молодь між собою в Україні. В одному товаристві тут, в Ню Йорку, між нами був молодий хлопець Вадим, який працює кельнером у ресторані «Веселка». Він розмовляв чистою українською мовою і по - яснив, що приїхав до Америки півтора рок у тому з Києва і вивчив українську вже тут, в Америці! Ось так!? У вільній, демократичній, багато на ціо - нальній Америці представники кожн ої наці ї спілку ю ться між собою рідною мовою. Це від - разу зрозумів Вадим і відчув, що розмовляти українською – це бути с воїм серед своїх. А в Україні українських патріотів завжди знищували фізично (селян під ча с голо до - морів, інтеліґенцію в ҐУЛАҐАх). Переважна більшість інтеліґенції Галичини виїхала на Захід під час Другої світової війни. Тих, хто залишився, тримали в пост ійному страху. А звичайні пересічні люди, яких переважна більшість і які не виховані в укр аїнському дусі, є байдужими. Їм, аби був хліб на столі. Тому не дивуймося, що понад 73 відсотки громадян України вибрали Пре зидентом середньо ста - ти сти чного жителя У країни, гасло якого «А какая разніца!?» Ліда Слиж . , Ню Йорк. ШАНОВНІ ЧИТАЧІ ТА ДОПИСУВА ЧІ! Для швидшого отримання Ваших листів і вчасної реакції з боку редакції, просимо листи з питань доставки, зміни адреси та передплати журналу «Наше життя» писати на адресу: 203 Second Avenue, 5 th Floor, New York, NY, 10003 - 57 06 , або надсилайте на електро нну пошту office @ unwla . org Листи з дописами, фотографіями, запитаннями про друк та ін. пишіть на адресу: 203 Second Avenue , 5 th Floor , New York , NY , 10003 - 5706, або надсилайте на електронну пошту unwlaourlife @ gmail . com
Page load link
Go to Top