Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
22 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕ НЬ 2020 те, що в Совєтському союзі з раннього ди тин - ства діти підсвідомо відчували, що ро сійська мова є авторитетнішою від української. У всіх службових установах російська мова була на першому місці. До того так усі звикли, що нав іть не задумувалися, чому це так. А тих, хто задумувався і висловлював своє обурення, не - гайно ізольовували від суспільства, тобто суди - ли за «укра ї нс ь к и й буржуазний націо налізм ». Якось, вже значно пізніше, мої дві доні у підлітковому віці йшли по вулиці в Коломиї, де ми проживали, а позаду них — дв оє хлопці в . Один з них питає: «Дівчьита, а ви мєсниє, чи доїжджєїте?» Дівчата розсміялися і нічого не відповіли. Ті хлопці були з яко гось приміського села , і міських дівчат вони називали вже по - російськи «мєсним і», а не місцевими. Якщо пізніше такий хлопець йшов на військову службу, то, як повер тався з армії, він вже був не Михайло, а Міша, не Василь, а Вася, не Іван, а Ваня. Пр о ворніші з них, хто хотів вислужитися та здобути вищу кар’єру в житті, привози ли зі со бою жінку - росіянку, яка ніколи не навчилася української мови. Діти від таких шлюбів були перевертнями, бо їх не ви хо - в ували в українському дусі. Імена в них також були на російс ький манер. Майже в у сіх вищих навчальн их за кла - дах навчання відбувалося росі йською мо вою, бо підручників в українській мові не видавали. Я вчилася в Чернівецькому універ ситеті, де було багато студентів молдаван, росіян, євреїв. Звичайно, що всі між собою спілкувалися пе - реважно російською мовою, бо лише укра їнці розмовляли укра їнською. Після закінчення в ишів українців направляли на роботу в іншу республіку Совєтського союзу. Я отримала на - правлення в Туркменію, а моя товаришка в Карелію. У такий спо сіб населення так « ви - мішувал и» , що на політзаняттях, які кожного місяця проводил и в усіх установах з участю всіх працівників, йшл ося про злиття націй в одну під назвою «совєтський народ». Ось так!!! У сі нації планувалося злити в одну з російською мовою сп ілкування. З гадався ще один випадок. Якось на пляжі в Одесі, коди ми їздили з діт ьми на відпочинок і розмовляли між собою україн - ською, почули поблизу таку фразу, що сто - сувалася нас: «Вродє би інтєлігєнтниє люді, а разговарівают по - хохляцки». Чоловік моєї се - стри, філолог, відповів їм: «Якраз тому, що ми інтеліґентні люди та живемо на своїй рідній землі, то й розмовляємо своєю рідною мовою». Вони мовчки зібрали свої « манатки » та відій - шли подалі від нас. Донині людей в Україні не разить ро - сійська мова. Не давно до нас приїжджав з Ки - єва в гості 20 - річний о нук мого чоловіка. На його зап итання, чи російська мова помалу відходить на задній план (так би мало б бути на 30 - му році незалежности), він відповів, що кожен розмовляє тією мовою, якою йому легше. Ось та к і спілкується молодь між собою в Україні. В одному товаристві тут, в Ню Йорку, між нами був молодий хлопець Вадим, який працює кельнером у ресторані «Веселка». Він розмовляв чистою українською мовою і по - яснив, що приїхав до Америки півтора рок у тому з Києва і вивчив українську вже тут, в Америці! Ось так!? У вільній, демократичній, багато на ціо - нальній Америці представники кожн ої наці ї спілку ю ться між собою рідною мовою. Це від - разу зрозумів Вадим і відчув, що розмовляти українською – це бути с воїм серед своїх. А в Україні українських патріотів завжди знищували фізично (селян під ча с голо до - морів, інтеліґенцію в ҐУЛАҐАх). Переважна більшість інтеліґенції Галичини виїхала на Захід під час Другої світової війни. Тих, хто залишився, тримали в пост ійному страху. А звичайні пересічні люди, яких переважна більшість і які не виховані в укр аїнському дусі, є байдужими. Їм, аби був хліб на столі. Тому не дивуймося, що понад 73 відсотки громадян України вибрали Пре зидентом середньо ста - ти сти чного жителя У країни, гасло якого «А какая разніца!?» Ліда Слиж . , Ню Йорк. ШАНОВНІ ЧИТАЧІ ТА ДОПИСУВА ЧІ! Для швидшого отримання Ваших листів і вчасної реакції з боку редакції, просимо листи з питань доставки, зміни адреси та передплати журналу «Наше життя» писати на адресу: 203 Second Avenue, 5 th Floor, New York, NY, 10003 - 57 06 , або надсилайте на електро нну пошту office @ unwla . org Листи з дописами, фотографіями, запитаннями про друк та ін. пишіть на адресу: 203 Second Avenue , 5 th Floor , New York , NY , 10003 - 5706, або надсилайте на електронну пошту unwlaourlife @ gmail . com
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
