Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
20 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2020 кволими дитячими руками. Чому ж не верт аєшся? Лямпадка все горить перед твоїм образом, і моє серце все те саме, що було і тоді... Терпіти від туги — ц е вмирати на повільному вогні. Це — чекати з тремтінням в душі, — мов той вогник, що колива ється від кожного подуву вітру, — ч и не загориться те друге серце. Може пройти ранок, і полудень, і вечір... Але туга й одної години триває, як вогник лямпадки, пере д недотриманою обіцянкою. І іноді досить того маленького вогнику, щоб зігріти надією все життя закоханої душі. Але іноді досить і одного подуву х олодного вітру, щоб мрія розвіялас я... Задовга мовчанка. Невимовлене слово. Непорозуміння, що тривало тільки хвилинку, але й ого ніяка усмішка не прояснила. І кожний пішов іншим шляхом. А другого дня було вже занадто пізно: душі відходять одна від одної ще швидше, як постаті. Але іноді буває й досить покликати, щоб відновити єднання. І тепер я не знаю, чи т и мене кличеш, і не знаю навіть, де ти знаходишся. Якщо кличу тебе, ти не відповідаєш. І все ж я хочу сказати тобі , що ти все живеш у моїм серці. Я вмираю від туг и перед твоїм іменем, що вирізьблене в мені, як на надмогильному камені. Як сумно оплакувати, як мертву, людину, яка ще живе! МОЄ СЕРЦЕ ________________ Олег Шупляк. Дерево пізнання . Я відкрив своє серце дитині. Вона погралася ним, як забавкою . Потім відкинула геть. Я відкрив своє серце дівчині. Вона вплела його у вінок разом з іншими. Потім відкинула геть. Я відкрив своє серце жінці. Вона почала шукати в ньому імена інших жінок. Потім відкинула геть. Я відкрив своє серце матері. Вона притисла його, плачучи, до свого власного серця. І т ак залишилося. Я кинув своє серце у свої насолоди, — і тим на хвилинку приглушив його. Я кинув своє серце поміж пристрасти, — і тим на годину піддурив його. Я кинув своє серце поміж радости, — і тим на весь день з веселив його. Я кинув своє серце поміж горе, — і тим воно жило все своє життя. Я віддав своє се рце подорожньому, — і воно забилося в ритм його маршу. Я віддав своє серце воякові, — і воно зробилося тверде, як криця. Я віддав своє серце лікареві, — і воно з робилося чистою сльозою. Я віддав своє серце черниці, — і воно стало молитвою. Так живи, щоб се рце освітлювалося радощами кожного і горіло болем усіх. Тоді ти впізнаєш таємницю життя. ПРО ЗАЙВИЙ ПОСПІХ Не поспішай занадто жити. Завтрашній день прийде ско ріше, ніж ти думаєш. І коли ти захочеш зробити перегляд усім своїм приятелям, усім своїм надіям, усім своїм ілюзіям, тільки серце відгукнеться на твої спогади. І тоді ти зрозумієш, що життя твоє вже позаду. І тоді ти зрозумієш, що властиво зовсім не було ч ого так поспішати. Не поспішай, отже, бігти. Ти все прибудеш надто скоро. І одного вечора , мабуть, жалуватимеш, що не спинився довше в якомусь чарівному місці.
Page load link
Go to Top