Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
20 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2020 кволими дитячими руками. Чому ж не верт аєшся? Лямпадка все горить перед твоїм образом, і моє серце все те саме, що було і тоді... Терпіти від туги — ц е вмирати на повільному вогні. Це — чекати з тремтінням в душі, — мов той вогник, що колива ється від кожного подуву вітру, — ч и не загориться те друге серце. Може пройти ранок, і полудень, і вечір... Але туга й одної години триває, як вогник лямпадки, пере д недотриманою обіцянкою. І іноді досить того маленького вогнику, щоб зігріти надією все життя закоханої душі. Але іноді досить і одного подуву х олодного вітру, щоб мрія розвіялас я... Задовга мовчанка. Невимовлене слово. Непорозуміння, що тривало тільки хвилинку, але й ого ніяка усмішка не прояснила. І кожний пішов іншим шляхом. А другого дня було вже занадто пізно: душі відходять одна від одної ще швидше, як постаті. Але іноді буває й досить покликати, щоб відновити єднання. І тепер я не знаю, чи т и мене кличеш, і не знаю навіть, де ти знаходишся. Якщо кличу тебе, ти не відповідаєш. І все ж я хочу сказати тобі , що ти все живеш у моїм серці. Я вмираю від туг и перед твоїм іменем, що вирізьблене в мені, як на надмогильному камені. Як сумно оплакувати, як мертву, людину, яка ще живе! МОЄ СЕРЦЕ ________________ Олег Шупляк. Дерево пізнання . Я відкрив своє серце дитині. Вона погралася ним, як забавкою . Потім відкинула геть. Я відкрив своє серце дівчині. Вона вплела його у вінок разом з іншими. Потім відкинула геть. Я відкрив своє серце жінці. Вона почала шукати в ньому імена інших жінок. Потім відкинула геть. Я відкрив своє серце матері. Вона притисла його, плачучи, до свого власного серця. І т ак залишилося. Я кинув своє серце у свої насолоди, — і тим на хвилинку приглушив його. Я кинув своє серце поміж пристрасти, — і тим на годину піддурив його. Я кинув своє серце поміж радости, — і тим на весь день з веселив його. Я кинув своє серце поміж горе, — і тим воно жило все своє життя. Я віддав своє се рце подорожньому, — і воно забилося в ритм його маршу. Я віддав своє серце воякові, — і воно зробилося тверде, як криця. Я віддав своє серце лікареві, — і воно з робилося чистою сльозою. Я віддав своє серце черниці, — і воно стало молитвою. Так живи, щоб се рце освітлювалося радощами кожного і горіло болем усіх. Тоді ти впізнаєш таємницю життя. ПРО ЗАЙВИЙ ПОСПІХ Не поспішай занадто жити. Завтрашній день прийде ско ріше, ніж ти думаєш. І коли ти захочеш зробити перегляд усім своїм приятелям, усім своїм надіям, усім своїм ілюзіям, тільки серце відгукнеться на твої спогади. І тоді ти зрозумієш, що життя твоє вже позаду. І тоді ти зрозумієш, що властиво зовсім не було ч ого так поспішати. Не поспішай, отже, бігти. Ти все прибудеш надто скоро. І одного вечора , мабуть, жалуватимеш, що не спинився довше в якомусь чарівному місці.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
