Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Projects
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
18 WWW.UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2020 Літо, не літо — спека , не спека, а війна на Сході йде з шаленим розгоном. У нутрі краю вакаці йні місяці ні в чому не зменчать воєнних зусиль, бо ще великі потреби та жертви перед нами, поки прийде повний і успішний кінець. Подібне діється й у нашому організаційному і громадському житті. У організації — ми від літ звикли завішувати діяльність на ц ілі два місяці, і аж коли прийшов вересневий холодок, ми поволеньки забиралися зрушувати усе з застою. Коли в організації мала активність та потреби — такі вакації не багато погіршать її і так слабкого стану. При живій активности, розпочатих працях, нових плянах, два місяці організаційного безділля це такий застій, опісля якого і за пів року не н адолужиш. Ювілей, з’їзд, конвенція, поширювання «Нашого Життя», праця над допомогою нашим рі дним в Европі — це справи, яких не можна відложити на кілька місяців, бо за цей час вони так припадуть порохом, що й відгребати буде тяжко. Але як порадити на це, щ о люди роз’їжджаються з міста, через горяч на збори не приходять, чи прямо з фізичного змучення байдужніють до громадських та організаційних справ? Чи не краще оста вити їх в спокою та переждати , аж осінний холод приверне їм охоту до праці? На такий люксус літного безділля ні ми, як жіноча організація, ні як українська громада не можемо собі тепер позволити. Надто пильні перед нами завдання та обов’язки. Щоб не припин ювати зовсім праці — треба лиш проводові подбати про це, щоб примінити її до літних томлячих обставин. Коли на збори, чи виставу у душній галі ніхто н е прийде — люди радо виїдуть за місто на пікнік, чи свято улаштоване під голим небом та на свіжому воздусі . І жертвенність не спиниться — на ювілейний, пресовий, чи инчий фонд організації буде нагод а придбати гроша — і не одну добру ідею можна буде розголосити, не одного прихильника придбати для доброї, громадянської справи. Пробуймо з кожними сходинами іти у таке місце, де можна б водночас було відітхнути кращим воздух ом та опочити від задухи мі сько ї ву лиці. Членки відділу, у якої хата за містом, чи кусок города — хай пожертвують їх на місце зборів, а зробить добре громадське діло, бо перешкодить застоятися по трібній і пильній праці. Побіч спільної організаційної та громадської праці — кожна одиниця зокрема може зро бити щось для загальної оправи, без великого труду і не нарушуючи вакаційного відпочинку. Напримір — у місці, яке вибрали собі на коротші чи довші вакації, розпитаймо за українськими жінками. З досвіду знаємо, як можна подибати земляків нав іть у найбільш несподіваних обставинах! Позна й омившись, стараймося приєднати їх на читачок «Нашого Життя», а коли б найшлася більша громадка — підготовимо ґр унт під оснування відділу СУА. Ні, не змучимося при такій роботі, ні вакаційного спокою не заколоти мо. Противно — не тільки можемо найти при цьому теж нагоду для товариських взаємин та приємностей. Але перш за все вернемо з вакацій з цим почуттям моральног о вдоволення, що провели їх так, як на це дозволяє велика хвиля, у яку нікому не вільно бути себелю бом. Усе в нашому житті пов’язано, і від цього нікуди не дінешся. А втім, чи треба? Бо ж минуле — то не тільки данина історії та прожиті роки чи ст оліття. Це вагомі події з життя попередників кожного з нас. Це надійна підтримка на сьогодні та чіт кі орієнтири на завтра . Лариса Тополя , редактор . __________________________________________________________________ А що таке життя? Надія Умриш . А що таке життя? Події? Вчинки? Слава? А, може, це — знання? Маєтки? Чи розвага? Робота до знемоги? Служінн я чи на дбання? Покора і догода? А, може, це — кохання? Любов, жертовна й щира До рідної країни, Яка дарує крила, Яка...кладе в могили?.. То що ж таке життя? Коритись? Керувати? А, може, почуття І в щас ті — завмирати? Єднання в спільній справі, Коли думки с плелися; І — разом, нелукаві, В життя одне злилися... У кожного свій вибір, Своя (одна!) стежина; Ти — неповторний витвір У Всесвіті — ЛЮДИНА!
Page load link
Go to Top