Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW .UNWLA.ORG “ НАШЕ ЖИТТЯ ”, ЛИПЕНЬ - СЕРПЕНЬ 2020 гріхів та огріхів, не міг терпіти «лексичних злиднів». Пригадують також, як він палко від - стоював літеру «ґ». Честь і національна гідність – основні риси творчої та людської індивідуальності Анто - ненка - Давидовича. Його постійним болем і незагоєною раною були доля України й укра - їнської мови. Вони пронизували все його єство. Думки, поч уття, переживання про злободенні мовні проблеми письменни к виклав у книжці «Як ми говоримо» і дав поради, як треба пле - ка ти, берегти та розвивати мову. Ця книжка за життя автора мала одне видання (причому за - планований тираж у 65 тис. скоротили до 15 тис.) , у США її перевидавали кілька разів. Вона — і н авчальний посібник, і порадник, і пам’ятка культури мови, і практичний до від - ник, і взірець плекання рідного слова, як його бачив, як відчував і зумів подати Б. Антоненко - Давидович. У ній – основи національно ї мови та дороговказ для освіти. Хоча Антоненко - Давидович не мав вищої освіти, але професійно збирав, шліфував, популяриз ував українські мовні «коштовності» та не підлаштовуватися під російські виміри. Тому робота «Як ми говоримо» стала і запереченням, вик ликом тим, хто намагався знівелювати, зросійщити нашу мову, і засторогою від недбалого став - лення до мови. Б. Антоненко - Д авидович залишив по собі помітний слід як мовознавець, дослідник мови, глашатай рідного слова. Літературознавці та - кож визнають Антонен ка - Давидовича неза - перечним майстром психологічної прози, адже він якнайглибше проникав у потаємні глибини психології сво їх героїв (повісті «Тук - тук» (1925), «Смерть» (1928), «Справжній чоловік» (1929) та ін.) Б. Антоненко - Давидович не написав вели - ких за обсягом праць про історико - літе ра - турний процес в Україні. Проте його статті, літературні портрети розширюють знання про життєтворчість визначних українських митців XIX – початку XX ст. Так, у 1969 - му р. побачила світ книга літературних силуетів і критичн их нарисів Б. Антоненка - Давидовича «Здалека і зблизька» з розповідями про письменників Т. Шевченка, П. Мирного, М. Рильського, про свого улюбленого учителя С. Васильченка, про своїх товаришів і побратимів Є. Плужника, Б. Тена та ін. Борис Дмитрович був над звичайно вимог - ливим: насамперед до себе, а потім — до інших. За його словами, «радість творчості дає не закінч ення, не вивершення роботи, а самий процес. Вона приходить, коли після довгих, наполегливих пошуків знаходиш потрібне слово і це слово з безформн ої сипкої маси обер - тається перед твоїми очима, за висловом Лесі Українки, в «твердую крицю, що серед бою так я сно іскриться», або стає, за Миколою Воро - ним, євшан - зіллям, тим «зіллям - приворотом», що таїть у собі пахощі рідної землі...» Окрім художньої, публ іцистичної, поетич - ної, критичної, перекладацької, літера туро - знавчої та мовознавчої творчості, Борис Дми - тров ич залишив величезну епістолярну спад - щину, яка ще не зібрана повною мірою, не вивчена й не опублікована. Але, на пере ко - нання Олександри Копач, «Двісті листів Б. Ан - тоненка - Давидовича» — особливий документ для пізнання епохи, в якій жив письменник, крини ця життєвих фактів, кришталеве дже - рело духовности автора...» Письменник прожив надзвичайно цікаве, але й дуже тяжке життя. Він працював у різних у становах, був землекопом і шахтарем, слю - сарем і бухгалтером, фельдшером і секретарем суворого таборового начал ьника, учителем української, російської та німецької мов і лі - тератур, редактором і перекладачем у видав - ництвах... Він, на думку Л. Бойко, «чимало побачив на тернистих шляхах і манівцях, з далеких життєвих гонів приніс багато знань, досвіду, які згодом щедр о й охоче дарував людям». Л. Бойко, автор книги про Б. Антоненка - Давидовича «З когорти одержимих» епігра - фом до розвідки взяв такі слова Бориса Д ми - тровича «Я весь в майбутньому...» Справді, письменник завжди розмірковував про май - бутню долю свого народу, Ук раїни, рідної мови... Він повсякчас мріяв про високі ідеали, намагався втілити в життя передові, про - ґресивні, гуманістичні ідеї. Навіть пере бу - ва юч и за колючим дротом, глибоко вірив у те, що ці страшні поневіряння минуть, що Україна встане з руїн і оживе... На жаль, йому не випало дочекатися вільної, незалежної України. Постать Б. Антоненка - Давидовича в укра - їнській культурі — світла та велична. Його ім’ям названа міська бібліотека у м. Ромн и Сумської обл., де палко шанують і бережуть пам’ять про славного земляка. Тетяна Беценко , доктор філологічних наук, професор, Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
