Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
4 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2016 125-ЛІТТЯ УКРАЇНЦІВ У КАНАДІ Оксана Бризгун-Соколик, Почесна голова СФУЖО УКРАЇНСЬКА ЖІНКА-ПІОНЕРКА (Доповідь виголошена на Святі Героїнь в Торонто, лютий 2016) В Парляменті в Оттаві є картини Ва- силя Курилика, присвячені першим поселен- цям-піонерам з України. Тематично вони по- в'язані (від першої картини – бідне село в Галичині, до останньої – в Канаді, де батько Курилика серед золотого власного поля три- має на долоні зерно першого урожаю). Поміж першою і останньою картиною – ціла людська драма. Політичний і економічний гніт на нашого селянина (а перші піонери були пе- реважно селяни), та його неймовірна відвага і віра у майбутнє, дали йому силу покинути рідну стріху. Довга подорож кораблем, поїздом і вимріяний гоумстед. А в дійсності – дикі ліси та хащі на повному відлюдді. Хата – темна землянка... і роки праці, щоб стати задоволено серед широкого поля зі збіжжям... Сьогодні, в ХХI столітті, нам тяжко собі навіть уявити, в яких обставинах жили та пра- цювали наші перші піонери, які приїхали до Канади 125 років тому. Які правдиві слова написав шотляндець Paul Sellar 1915 р. у в кни- зі A Scotsman in Upper Canada: «The true makers of Canada were those who, in obscurity and poverty, made it with axe and spade, with plow and scythe, with sweat of face and strength of arms...» («Правдиві творці Канади були ті, котрі, в невідомості і бідності, робили це соки- рою і лопатою, плугом і косою, в поті лиця і силою рук...»). Ці слова написані про шотляндців, але одночасно вони відносяться і до наших піо- нерів. Перші переселенці, крім сокири та ло- пати, мусіли вивчати їм незнану мову, закони та обставини чужої країни. Відчуваючи окре- мішніть в чужому оточенні, відчули потребу спільного змагання у своїм ріднім/знайомiм оточенні за своє існування. Творили громади, будували церкви, просвіти, читальні... Сьогодні відзначаємо українських ге- роїнь, традиційне свято місяця лютого. Вири- нає запитання: хто є героями і хто були наші жінки-піонерки? Стародавні греки уважали героєм півбога, себто сина людини і бога, або богині. Героями були тільки чоловіки і тільки їм можна було вмерти за рідну землю. В той час культ героїв був культом покійників. Аж багато пізніше почали називати героями і живих, однак тільки тих, що не завагалися піти назустріч смерті і, поборовши небезпеку, повернулися живими. Словник вияснює, що герої – це люди, що з любови до ближнього, або ідеалу, ідуть без вагання назустріч смерті. Проф. Сергій Єфремов у своїй історії україн- ського письменства звертає увагу на ще інший рід героїзму – жертовний героїзм. Він каже: «З дня на день тягнути ярмо шоденної праці і не бачити в минулому і майбутньому нічого, окрім довгої низки таких самих днів – це справжній героїзм, це незмірний подвиг. І не впасти під вагою такого подвигу – то найви- щий ступінь, до якого може піднятися людина. Непохитну, залізну вдачу, велику силу духа, незламну віру в себе і своє діло треба мати для цього...» Кожний нарід має свого героя. Це пос- тать, яка світить своїм прикладом наступним поколінням. Канада має Лору Сікорд. Вона, 37-літня жінка, в 1812 році перейшла 20 миль з Квінстон непрохідними лісами Ніяґарського півострова, щоб остерегти англійців перед нападом американців. Про її вчинок забулося, і аж майбутній англійський король Едвард УІІ, майже 50 років пізніше, відвідуючи Ніяґару, вручив Лорі Сікорд 100 золотих фунтів на знак признання її геройсього вчинку. Лорі Сікорд було тоді 85 років... Пригляньмося ж до нашої жінки- піонерки, щоб пізнати ії життя та зрозуміти обставини, в які її доля закинула. При цьому, це була така сама жінка, мама, як і ми сьогодні, зі своїми болями, проблемами, ро- динними непорозуміннями, недугами... Вона, як Пол Селар каже про шотляндців: «в поті чола зі сокирою і лопатою в повній біді і непевності завтрашнього дня», в чужім краю, переважно не знаючи мови... пробивалася тяжким життям до кращого завтра... Тут процитую кілька споминів наших перших піонерок у Канаді, а також i про них. Перша хвиля іміґрації вважається до 1914 року. До того часу приїхало понад 170,000 осіб з українських земель, переважно селян. Родина Зваричів приїхала з Коломийця на початку 1900 року. «Мої мама дуже сподо- бали наші фарми. Всюди ходили, оглядали і плянували: де має бути садок, де город, де
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
