Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 35 голоси інших птахів, але Сіроманець не звертав уваги на їх галас. Раптом почувся голосний писк зайця Стрибайка: – Що ти хочеш робити, старий дурню!? Хіба ти не бачиш, кого ти притиснув своїми смердючими лапами!? Сіроманець здивовано подивився на незвично сміливого зайця і гордо пробурчав: – То ходи сюди, відомий боягузе, я тебе схрупаю, як тобі шкода цього зайду. – Зараз таки піду. Ти добре придивись спочатку до того, кого ти тримаєш в ла- пах. Хіба не бачиш, що це принц перед тобою, наслідник царя всіх звірів Лева Великого. Ти своїм розумом, що коротший за мого хвоста, не можеш того зрозуміти, чому так звірі веселилися і танцювали на поляні. Не дійшло до твоєї порожньої голови? – А чому? – запитав спантеличений вовк. – А тому, що в нас свято, бо до нашого лісу завітав сам Лев Великий зі своїм сином, якого ти тиснеш лапами до землі. Ось він вже недалеко, то й роздере тебе на шматки за твій злочин і спробу зірвати наше свято. Сіроманець, дещо спантеличений почутим від зайця, почав придивлятися пиль- ніше до Воркіта. Сумніву не було в подібності кота до лева, але маленький зріст Воркіта супроти Лева викликав певний сумнів у словах Стрибайка. І тут на допомогу Стрибайкові прийшла сойка Синьобока, яка докладно вміла імітувати голоси і птахів, і звірів. Правда, вона на знала голосу Льва, бо ніколи його не бачила і не чула, то проімітувала голосний рев тепловоза. – Ось чуєш, вовче, голосний рев царя Лева? Він вже близько позаду тебе! – Де!? – підскочив переляканий вовк і повернувся всім тулубом в другу сторону. Воркіт не загаявся зірватись з місця і за мить вже сидів на дереві поруч з вивіркою Цокотухою та єнотом Полоскуном. – Ха! Ха! Ха-ха! – реготався весь ліс. Вовк Сіроманець, скрегочучи від злості і встиду зубами, що його так зумів обдурити куцохвостий заєць, підтюпцем подався до свого лісу. А Воркіт, переконавшись, що небезпека проминула, зліз з дерева і промовив до зайця Стрибайка: – Дякую тобі, друже! І не журись, що в тебе хвіст короткий. Бо як ми сьогодні всі переконалися, що щастя треба шукати не у хвості. То якби ти не старався, хвоста свого не спіймаєш. Отак-то! Святослав Левицький.
Page load link
Go to Top