Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2015 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка Весняне Сонечко з самого ранку усміхалося з неба веселому щебету пташні, гомону людей, їх діточок, що поспішали до щоденної праці, до школи, чи до садочку. Кіт Воркіт, що любив довго поспати, поснідавши, вийшов останнім з своєї хати. Ще раз солодко позіхнув і пішов в садок шукати собі компанію до забави. Але тут, як і на подвір’ї, всі мешканці села були зайняті працею. Кури порпалися в землі, шукаючи поживу, пташки метушилися коло будівництва своїх домівок-гнізд. Один пес Бровко солодко хропів у своїй будці після безсонної ночі, сторожуючи оселю. Воркіт ще раз голосно позіхнув, потім зітхнув і пішов шукати щастя до сусіднього лісу. Ліс зустрів кота таким голосним співом та щебетом, хоч вуха затуляй. Ніхто на нього не звертав уваги, то Воркіт сумно і голосно занявкав. На мить пташиний хор замовк, але невдовзі залився ще голоснішим співом. – Що ти шукаєш тут, в лісі? Чому заважаєш працювати лісовим мешканцям, селюху?! – це стара ворона Кракуна відізвалася з дерева. Птахи розповідали між собою, що Каркуна живе в цьому лісі вже більше ста років, то й гнізда собі вже не будує. – Та ось щастя шукаю, бо скучно самому, – відповів Воркіт. – Бо ледар ти. Хіба ти не чув ніколи такої приповідки – «зловив щастя за хвіст»? От і спробуй спіймати свого хвоста. Він в тебе досить довгий. І Воркіт закрутився на потіху старій Воркуні в шаленому бігу за своїм хвостом. А ще більшу втіху ворона дістала, коли в тому танці до кота приєдналися вивірка Цоко- туха та єнот Полоскун. Вони теж чули від Каркуни приповідку про щастя, то й собі захотіли придбати його, ловлячи свої хвости. Згодом прибігла на лісову поляну лисичка Хитрунка, яку зацікавила неймовірна тиша навкруг лісової поляни в такий погожий весняний день. Бо птахи, і великі, і малі, повсідавшись на деревах, з цікавістю спостерігали за даремними зусиллями звірів у ловлі свого хвоста. Навіть билися об заклад, котрий з них швидше зловить своє щастя за хвіст. Лисичка Хитрунка з гордістю поглянула на свій пишний розкішний хвіст і з дум- кою, що вона першою досягне зубами свого хвоста, теж закрутилася в танці за щастям. А на горбочку, присівши на задні лапки, сумно поглядав на звірів заєць Стри- байко. Як йому було не сумувати? Адже в нього такий куций хвостик, що й побачити його трудно, а не то, щоб спіймати. Куций хвостик, то й щастя куце. Раптом лісом пролунав тривожний крик сороки Білобоки, що звіщав про небез- пеку. Хоч крик на сполох був трохи запізнілим, бо Білобока теж спостерігала за ловлею щастя в хвостах і прогавила небезпеку, звірі миттю опинилися в безпечних місцях. Вивірка і єнот подерлися на дерева, лисичка чкурнула у свою глибоку нору, зайчик скочив на високий пагорбок. Тільки Воркіт загаявся і потрапив в зуби вовка Сіроманця, що прибув з сусіднього лісу на незвичний галас звірів та птахів. Весь ліс завмер в тривозі. А вовк притиснув Воркіта передніми лапами і збирався тут же поласувати ним, бо дуже був голодним. Каркуна обурено закаркала. Її підпирали
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
