Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 7 денні, їх значущість в утвердженні української державності, національної ідентичності, хрис- тиянських вартощів. Адже саме Кобринська першою спромоглася інтегрувати українське жіноцтво в загальноевропейську культурну спільноту, позбавивши статусу соціяльного, політичного, побутового кріпацтва та інтелек- туальної незрілості. Доповідь про Наталію Кобринську, най- більшу жінку Галицької землі, яка завжди вмі- ла «бути собою», виголосила Алла Швець, до- слідниця життєтворчості Н. Кобринської, за- ступник директора з наукової роботи Інституту Івана Франка Національної академії наук України, кандидат філологічних наук. Вона наголосила, що «на тлі уже існуючих біогра- фічних, літературознавчих, історико-культуро- логічних оглядів та доволі ґрунтовних студій про Н. Кобринську в царині феміністичного дискурсу все ж бракує досліджень з намаган- ням збагнути саме її людський образ, психо- духовний феномен й творчу конституцію, щоб приглянутись до неї крізь призму її інтелек- туального оточення й тодішнього культурного середовища, кажучи словами сучасника пись- менниці Дениса Лукіяновича, зглибити її «ду- хове обличчя». Мабуть, лише таким чином нам вдасться зрозуміти ті непрості колізії, що спіткали Кобринську на шляху громадян- ського подвижництва, в історії жіночого руху, її драматичні контроверзи з галицькою сус- пільністю, її світоглядно-естетичні перевтілен- ня й творчі експерименти, які не знайшли виз- нання в адептів реалістичного письма, врешті осягнути її надзвичайно субтильну душевну організацію та внутрішню вдачу, що не завжди примиряла в собі стійкість громадянського характеру та жіночу чуттєвість. Найбільш актуальним завданням сьо- годні є всеціло повернути Н. Кобринську в ло- но українського інтелектуального простору, а це означає повномасштабно репрезентувати у форматі повного видання художніх творів письменниці, зокрема, й раніше недрукова- них, корпусі її величезного епістолярію з виз- начними українськими та європейськими дія- чами, охопити творчий потенціал її перекла- дацької, мемуарної, літературознавчої та фольклористичної спадщини, осмислити й хронологізувати її участь в історії жіночого руху та роль у створенні й виданні культурно- просвітницької лектури для українського жі- ноцтва («Перший вінок», «Наша доля»). Світоглядний континуум Наталії Ко- бринської сформували три найважливіші кон- станти, які визначили вектор її громадянської позиції й філософії чину, високого духовного чуття й інтелектуальної рефлексії, культурно- громадської й творчої орієнтації. Цими скла- довими стали европеїзм, націоналізм та фемінізм , зреалізувавшись згодом в різно- аспектній парадигмі її творчості та в діяльній громадянській практиці». В цей же день відбулися екскурсії міс- цями Н. Кобринської в Болехові. Гості відві- дали Гошівський монастир. Свято Наталії Кобринської продовжи- лося 7 червня 2015 року. Ранок. Після закінчення Богослуження у греко-католицькій церкві Св. Параскевії про- цесія пішла на цвинтар. Три священики від- правили панахиду. Гірлянду з гілок смереки, квітів та прикрашеною синьо-жовтим шовком було покладено до підніжжя надгробного пам’ятника, що стоїть на могилі письменниці. Декан о. Дмитро Павлик виголосив промову про велич української письменниці, про її високі ідеали, які несемо у своїх серцях всі ми. Мала свій перший виступ новообрана голова Болехівської міської організації СУ Ал- ла Яремків: «У січневу заметіль Жалобно дзвони дзвонять. Де вічний спокій й тишина Спинилась доля ще одна. Кінець життя. Остання мить. Мене вже серце не болить.» Так писала тернопільська поетеса Мар- та Чопик–Соболь, що з Болехова, в поезії, при- свяченій пам’яті Наталії Кобринської. І якби не українська жінка, що пішла за покликом письменниці, організаторки жіно- чого руху, якби не українська жінка, що об’єдналася в Союз українок, не знати, яка б судилася доля могили Наталії Кобринської... 1929 рік. Минуло всього дев’ять років з часу смерті української письменниці, а в Боле- хові Богдана Левинська, дружина пароха місь- кої греко-католицької церкви, у березні орга- нізовувала філію Союзу українок. Зі своєї збір- ки коштів Союз українок Болехова на могилі письменниці поставив бетонову плиту і та- блицю з написом. А через рік, 6 квітня 1930 року, вперше відбулося свято в пам’ять Наталії Кобринської: панахида на могилі письмен- ниці, яку правило шість священиків, а увечері в Народному домі з вітальним словом висту- пили голова СУ Болехова Богдана Левинська, сенатор Олена Кисілевська, доповідь прочита- ла Ольга Дучимінська. До цього пам’ятного дня був встановлений новий дубовий хрест.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
