Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 5 ДО 160-ЛІТТЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ НАТАЛІЇ КОБРИНСЬКОЇ (1855-1920) Її кликав дух часу Друга половина ІХ і початок ХХ сто- літь... Це той відрізок часу, коли жила Наталія Кобринська. Але сумний січневий день 1920 року не став Її кінцем... Бо... у криниці в ма- ленькому містечку, з якої вона брала воду, там, глибоко, нуртує жива вода, б’ють чисті дже- рельця та ждуть, коли знову вони гаситимуть спрагу добрим людям. Як це було тоді, коли жила тут славна родина отця Озаркевича, батька Наталії Кобринської, як в його дім, що називали українськими Атенами, з’їжджалися чи не найкращі діячі української культури, де народилися перший жіночий альманах, три збірники «Нашої долі»... Як спрагла людина шукає джерело, так українка крізь темряву неволі йшла за світлом, яке не погасло і запалало ясним вогнем у Її 160-літній ювілей. Велике свято Наталії Кобринської по- чалося 5 червня 2015 р. в Болехові. Зранку біля пам’ятника Н. Кобринській зібралися пред- ставники міської влади, голова «Просвіти», вчителі шкіл міста, голова і членкині міської організації Союзу українок, учні школи No 1 та мешканці міста, гості з Києва та багатьох міст України. Квіти лягають до підніжжя пам’ят- ника великій Українці. В цей день відбулася всеукраїнська наукова конференція на тему: «Йшла не тільки з духом часу, але й перед ним!». Перше слово про незгасне світло смо- лоскипу Н. Кобринської виголосила від імені Союзу українок Болехова Лариса Дармохвал. Зкрема, вона наголосила: «Хто несе у своєму серці вогонь любові до рідного краю, хто несе світло рідної культури, науки залишається жи- ти у віках. Тому сьогоднішній день покликав до прикарпатського маленького містечка чи не найкращих патріотів з Великої України, з Бу- ковини, Галичини... Бо саме тут, у Болехові, Наталія Кобринська підняла свій факел світла, що йде по нашій землі, йде по світу, де є укра- їнський дух. Її праця як письменниці, публі- циста, громадського діяча віддзеркалює мину- ле, кличе нас до праці, веде по невторених до- рогах, якими пройдуть і прийдешні покоління. Звідки сила того вогню, що горів у Її серці? Може, він вперше спалахнув, коли бать- ко відкрив перед нею світло книги? І вона пі- шла дорогою життя, несучи цей ясний промінь. Бо ще дитиною відкривала таїнство рідної землі. Серцем вбирала недолю людей. І ті перші дитячі іскорки несла, щоб пізніше вони стали оповіданням «Перша вчителька». Н. Кобринська повернеться у своє дитинство, де світлі образи природи немов пропадають, бо голосить-плаче недоля. Письменниця несла у своєму серці і дитячий плач трьох сиріток, і смерть молодої жінки, яку зажерла зла све- круха. Щоб пізніше писати: «Смутна історія нашого народу і смутна доля єго жіноцтва». Було в Її житті і велике людське щастя, та ще й більше горе. Не зламалася. Не писала, не залишила спогади про ту рану, яка була не в серці, а в її душі. Бо мала велику мету: ви- вести українську жінку на нові дороги, де по- вага до неї, де розкриваються її таланти, де виросте покоління, яке будуватиме ХРАМ УКРАЇНИ з високою культурою... За життя Наталію Кобринську та Івана Франка єднала думка одна: праця для свого народу. Тепер вони обоє у пам’ятниках стоять і в Болехові. Він з кущем калини на площі Франка, а Вона стоїть ось тут, у пам’ятнику, який неподалік від власного Її дому, в якому стояло перше в Болехові понад сто років тому велике погруддя Тараса Шевченка як пода- рунок його автора Михайла Гаврилка, творця першої Шевченкіани в українській культурі. У цьому домі з білою верандою, з білокорою бе- різкою, що росла поруч і де навесні вітав її цвітом вишневий сад, вона несла молоді Шев- ченкове Слово.» З вітаннями виступили директор Інсти- туту Івана Франка НАН України Євген Нахлік, директор музею історії м. Болехова імені Ро- мана Скворія Оксана Півень, голова ВГО Сою- зу українок Ореслава Хомик. Проанонсувавши всі наступні заходи в Болехові, Белелуї та Львові, приурочені до ювілею Наталії Кобринської, пані Ореслава наголосила на символічності цих святкувань. Оскільки в такий спосіб вшановуються най- знаковіші місця життєтворчої біографії нашої великої Громадянки, спонукаючи суспільність до повноцінного й глибокого осмислення її духовної величі. Разом з тим, високо оцінивши непроминальні історичні здобутки Кобринсь- кої як першої очільниці українського жіночого руху, О. Хомик підкреслила актуальність її на- ціонально-патріотичних, культурно-просвіт- ницьких й західно-европейських ідей у сього-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
