Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2015 WWW.UNWLA.ORG 35 золота корона до твоїх синьоголубих шатів! -До мене треба звертатися не на «ти», а говорити – «ваша величносте!». Але як мені з хати вийти? Двері і вікна зачинені. -Нема проблеми, ваша безличносте,- промуркотів кіт, - в кухні привідкрите вікно і ти своїм могутнім царським дзьобом легко його відхилиш. Поки папуга Арко долетів до лісу, то з непривички добре захекався. Всівся на гілку сухо- го дуба, щоб його видно було звідусіль. Здивовано розглядався навкруги, дивуючись, що його не тільки ніхто не вітає, але вся пташня в лісі зовсім не звертає на «свого царя» уваги, всі закло- потані своїми справами. Віддихавшись, Арко всіми відомими йому криками заверещав на весь ліс, скликаючи до себе пташню. Птахи спочатку не звертали жодної уваги на крики папуги, але потім за закликом сороки і сови Мудрої зібрались на галявині, щоб вислухати дивного пришель- ця. Сова Мудра першою запиталася в папуги: -Хто ти? Чого завітав до нашого лісу? Чого так розверещався, відриваючи нас від повсяк- денних турбот і нагальних справ? -Як, ти не знаєш, хто я такий? Адже я ваш цар – великий Арко Перший з преславного роду папуг гіацинтових ара. -Якщо ти хочеш стати нашим царем, то повинен бути мудрішим від нас, сильнішим, щоб показати себе достойним виконати свій царський обов’язок перед громадою – це захист від ворогів і всякої напасти. Покажи спочатку свою мудрість, розкажи, що ти вмієш,- під схвальні пташині вигуки запропонувала сова Мудра. -Я знаю всі мови, як людські, так і звірячі, і пташині, бо я – великий цар Арко Перший!- прокричав на весь голос папуга і здивовано закрив дзьоба, бо почув збоку: -Я –великий Арко Перший! -Ось чуєш, Арку, як тебе перекривляє сойка Синьобока? Вона вміє це робити не гірше за тебе, бо ти мов не знаєш, а тільки повторюєш, імітуєш чи перекривляєш почуте. Та й галки наші вміють це робити. А тепер покажи свою силу. Ось лелека з журавлем, та навіть гусак тебе легко здолають. То як ти можеш нас оборонити від сокола, яструба, не кажучи вже про орла!? А може ти вмієш зависнути високо над землею з прекрасним співом, як це вміє жайворонок? Чи може спробуєш заспівати своїм хрипливим голосом так, як нам співає соловейко? Отже, не можеш бути нам царем... Спантеличений Арко ще довго зажуреним сидів на гілячці, але гнаний голодом знайшов і ягоди, і горіхи, і гриби. Наситившись, вирішив залишитися в лісі. Все- таки тут - свобода і простір для польотів, а не залізна клітка. А що мав збиточний характер, то докучав лісовим мешканцям, то імітуючи крик сороки на сполох, то завивав вовком, дзявкав лисицею. Накидався на малих пташок та звірят, крав у вивірок запаси на зиму. Одним словом, добре в’ївся всім в шкіру. Звірі знову зібралися, щоб якось прогнати з лісу зайду, але сова Мудра заспокоїла всіх: -Не морочмо собі голови, бо скоро все стане на свої місця. Вже недовго терпіти зайді. Бачите, як сиплеться листя. А за осінню зима йде, маємо багато своїх турбот. Одного дощового ранку вже пізньої осені, що пронизував холодом, на подвір’я оселі не влетів, а впав знесилений голодом і холодом папуга. Бровко першим підбіг до нього, впізнавши Арка. Той з благанням дивився на миску з залишками псячого сніданку. Бровко підсунув лапкою йому миску. А коли Арко все видзьобав, промовив: -Зараз я тобі викличу господарів з хати, але з однією умовою, що ти ніколи вже не будеш нікого тут ображати. Зрозумів? -Зрозумів. Я вже ніколи не буду ні нявкати, ні гавкати, а себе називатиму не царем Арком Першим, а дурнем великим. Але клич господарів швидше, бо замерзаю. Святослав Левицький.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
