Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2015 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка Кіт Мурко вийшов на подвір’я, всівся просто на стежці з викладених цементних плит, жалібно м’явкнув і закрив очі, що вкрилися сльозою. До нього повагом приступив песик Бур- чик і спічутливо запитав: -Що сталося, Мурчику? Хто образив тебе так? Вдома нікого немає, господарі пішли до праці, а діти в садочок і до школи, то хто міг тебе скривдити? -Ага, нема нікого. А той приблуда, що недано поселився у нашій хаті? Отой папуга Арко, що його, як кажуть, купили за великі гроші. Боже, я від нього вже тижнів зо два спокою не маю. Як тільки господарі та діти підуть з дому, він накидається на мене з своїм ве-еличезним дзьобом. Ось подивись, які ґулі набив мені на лобі. -Але ж я знаю, що він сидить у клітці, а клітка підвішена високо під стелею. -Ага, так і було спочатку, коли він тільки насміхався з клітки наді мною: то нявкав, то гавкав, обзивав мене Мурлом рудим, адже всі знають, що я є не рудий, а маю тигрячий окрас. А потім він, отой папуга, навчився відкривати і закривати за собою клітку. Тоді й почалися його гоніння на мене. Мало того, що з’їдав мою їжу, а ще й накидався на мене. Тільки під ліжком не міг мене дістати, хоча у туди намагався влізти, але дістав від мене по своїй противній пиці добрих ляпасів. Ось так я голодним цілі дні просиджував під ліжком, слухаючи його хрипливі образи. Ох-хо-хох! А сьогодні я втік вранці з хати разом з дітьми. Бурко задумався трохи. А потім промовив: -Я б його на твоєму місці вигнав з хати, ще й доброго копняка дав на дорогу. Якщо хочеш, можу тобі допомогти. Він теж мені вдень спати не дає після сторожової служби вночі, гавкаючи на мене через вікно. А тепер ходи, я поділюся з тобою своїм сніданком. -Дякую, друже, піду підкріплюся. А ще дякую, що навів мене на добру думку, я тепер знаю, як позбутися того нахаби з хати. Наступного дня після того, як в домі залишився Мурко наодинці з папугою, що вже від- кривав свою клітку, улесливо посміхнувся і промовив: -Ось тобі, прекрасний пташиний царю, я віддаю свій сніданок, ще й полуниць приніс тобі з городу, пригощайся, прошу тебе. Папуга недовірливо глянув на кота, злетів на підлогу, з’їв і Мурків сніданок, і полуниці, та, всівшись на підвіконнику, гавкнув декілька разів на Бровка. А тоді промовив: -А тепер, коли я вже ситий, заспівай мені щось, щоб я подрімав трохи, Мурло- ти нещас- не, бо інакше рудого чуба тобі висмикаю і будеш лисим ходити. Мурко мужньо переніс незаслужені образи і, переборовши себе, промовив: -О найголубіший пташиний царю, з великого роду гіацинтових папуг ара, я хочу привіта- ти тебе з титулом царя наших лісів, бо тебе вчора обрали всією пташиною громадою на цю ве- лику королівську посаду і чекають нетерпляче на тебе, щоб коронувати. А як тобі буде пасувати
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
