Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
8 WWW.UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2015 Рідня Наталії Кобринської зложила СУ Боле- хова відповідні кошти на надмогильний па- м’ятник і попросила жіночу організацію зай- нятися тою відповідальною справою. 1933 рік. Пам’ятник – великий хрест у дубовій корі, де написано найкоротший остан- ній Її твір «Мене вже серце не болить», на могилі Кобринської вже був готовий. Був та- ким, як вона заповідала. Але польська влада заборонила проведення свята Наталії Кобрин- ської. Заборонила навіть відправу на Її могилі. Коли над Україною повіяв вітер волі, через 61 рік в березневий день 1990 року укра- їнська жінка відновила Союз українок, щоб повернути українську історію, нашу правду, щоб ніколи не повторилися мовчазна покора та важке забуття. 8 червня 1990 року до могили великої Українки прийшло багато священиків. При- йшли з деканом о. Ярославом Лесівим. Була відправлена панахида на Її могилі. Тут, біля могили Наталії Кобринської, поет-політв’я- зень о. Ярослав промовляв до нас. Він просив, щоби ми ніколи не забували про свій обов’язок свято берегти пам’ять про тих, хто торував нам дорогу до волі. І з того часу щорічно в день народження великої Українки йде процесія. Йде до могили Тої, що стала смолоскипом у темряві. І сьогодні ми прийшли до Наталії Кобринської в Її великий ювілей, у Її 160-ліття. Вічна Їй пам’ять...». ...Після спільної молитви церковна процесія попрямувала до пам’ятника Укра- їнській Аріадні. Ведучий свята студент Київ- ського медичного університету ім. Богомольця Роман Романюк урочисто промовив: «На ве- ликому святі української культури, у 160-літ- ній ювілей Наталії Кобринської, у важкий для України час до нас звертається ІВАН ФРАНКО: «Чи побіди довго ждати? Ждати довго!» То й не жди ж! Нині вчися побіждати, Завтра певно побідиш... Довго нас наруга жерла, Досі нас наруга жре, Та ми крикнім: «Ще не вмерла, Ще не вмерла і не вмре!» Звучить Національний Гімн України. З вітальними словами звертаються до присутніх голова «Просвіти» Болехова Богдан Мельник, голова ВГО Союзу українок Оре- слава Хомик, голова Івано-Франківського від- ділу СУ Уляна Шведюк, голова Народного Ру- ху України Василь Куйбіда, директор школи с. Белелуї Ольга Козьмик та інші. Урочистості біля пам’ятника закінчи- лися запрошенням всіх присутніх піти до па- м’ятного знака, що стоїть на місці, де був влас- ний дім письменниці. З піснею «Чуєш, брате мій...» учасники свята пішли на подвір’я, водночас в думках повернувшись в далеке минуле, коли тут жила і творила Н. Кобрин- ська. Зачин святкової академії «Її зоря повік не згасне», приуроченої 160-літньому ювілею письменниці-феміністки та провідниці жіно- чого руху, почався з виступу ведучої свята На- дії Романюк, яка сказала, що «українська письменниця Наталія Кобринська піднеслась на вершину, ім’я якої Смолоскип у темряві. Вона стоїть на тій вершині із запаленим смолоскипом і сьогодні, бо Її Слово – це Заповіт, в якому Доля українського народу, в якому Добро нашого краю, в якому ДО- СТОЇНСТВО кожного і всіх нас разом. Її смолоскип і через роки, через століття завжди світитиме українській дитині, бо вона є частинкою нашої України, її майбутнього. І саме вона, дитина прийдешнього, понесе це світло, запалене від вогню смолоскипа великої Українки, передасть наступним поколінням. Щоб не було на нашій землі незрячих чи байдужих. Щоб щирими трудами Вкраїна воскресла!» Відтак до уваги присутніх було пред- ставлено доповіді, зокрема: «Там, де дух Її ви- тає» (доповідач Лариса Дармохвал) та «Її пе- чаль озвалась в гомоні сторіч» (доповідач 14- літня Вікторія Латик). Свято завершилося літературно-мис- тецькою композицією. Її перша частина – це монолог-спомин «Моя туга і моя надія» пера Лариси Дармохвал (у виконанні Алли Ярем- ків), а друга частина композиції присвячена подіям Першої світової війни за новелами письменниці «Каліка», «Полишений», «На цвинтарі», «Брати». Її учасники: Надія та Роман Романюки, Богдан Парахоняк, Алла Яремків, Вікторія Латик, Діана Гайдук, група учениць Болехівської школи No 1, чоловічий квартет під керівництвом диригента Михайла Стецюка, дует у складі Олександри Маленде- вич та Михайла Стецюка. 8 червня 2015 року, в день народження Н. Кобринської союзянки організували син- хронне покладання квітів до могил великих Українок – Наталії Кобринської в Болехові, Мілени Рудницької, Ірини Сеник – у Львові (фотографії на ст.6). Лариса Дармохвал.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
