Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
28 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2012 шишкою з тіста посередині. Пекли його три рази: перший раз на похорон, і помана стояла на столі до Дев’ ятин , бо вірили, що душа покійного перебуває в хаті дев’ ять днів. Другий раз пекли поману на Сороковини – вірили, що душа покійника кружляє навколо хати ще сорок днів. І третій раз пекли поману у першу річницю смерти, коли душа покидає Землю. КОЛИВ О – пшениця, розведена медом, яка є обов ’язковою стравою на поминках. Усі присутні одною ложкою по черзі беруть коли - во три рази (звідси, можливо, і походить назва ТРИЗНА), відмовляючи молитву і в такий спо - сіб відпускають душу покійника до Бога. Вважалос я, що під час року ще три рази душі померших приходять до своїх рід - них: на Різдво, на Великдень і на свято Пре - святої Трійці (Зелені Свята). Під час поминок присутні, скуштувавши колива, молилися і примовляли (вірили, що душі їдять разом з живими): «Їжте, споживайте і нас дожидайте. Їжте, пийте, споживайте і нас грішних споми - найте. Вам Царства Божого діждати, а нам до вас не поспішати». Після поминок поману дарували найближчій приятельці приблизно віку покійниці. З любов’ ю ділилися присутні за столом своїми спогадами про пані Лясю , як називали Покійну друзі . Автор цих рядків пригадала, як, ставши членкою 64 - го Відділу СУА, на кожних сходинах відчувала, що Уляна Старосольська була душею цього відділу. Будучи культурно - освітньою референткою, пані Ляся ко жного разу проводила культурну програму, яка була і пізнавальною і розважальною водночас. Вона володіла сильним духом волі, була аристокра - том духу, яким запалювала всіх навколо себе. Та сила духу напевно допомогла Їй прожити майже сто літ (бракувало чотир и місяці). Наталка Соневицька висловила думку, що хоча Покійна прожила важке життя, та за всіх обставин завжди залишалася ЛЮДИНОЮ з великої літери и, при тому во лоділа тонким почуттям гумору. “ Вона любила життя і гу - мор ” , – підсумувала пані Наталка. Присут ні послухали у її виконанні два вірші Мирослави Мирошниченко: «Спомин дитинства», при - свя чений У. Старосольській, яку авторка знала ще з дитинства, і «Кетскільські гори», в яких пані Ляся любила перебувати під час літ ніх вакацій, бо нагадували їй “ схили м ого Карпат - ського хребта ”. Братанок Покійної Володимир Старо - соль ський пригадав, як багато бажаючих про - бу вали зробити переклад на англійську мову книжки Уляни Старосольської «Розкажу вам про Казахстан», та всі спроби були марними. Ні один з них не міг передати того життє - дайного духу, яким пройнята ця книга. Про - фесор Шевельов високо оцінив її і відзначив, що ця книга є найдобріша, найбеззлобніша серед книг, написаних про совєтську каторгу таборів ҐУЛАҐу. Книга все - таки знайшла свого перекладача. Пан В олодимир вважає, що пере клад Марійки Улянович є дуже вдалим і відображає правдиву людську гідність, з якою написана ця книга. Презентація англійського перекладу кни ги «Розкажу вам про Казахстан» , назва якої Women in Exil e відбудеться в Україн сько - му Музеї в Ню Йорку в листопаді цього року , на яку запрошуємо всіх бажаючих. Ярослава Рубель пригадала епізод з кни ги «Велика гра» Юрія Старосольського, брата пані Лясі, в якому йдеться про те, як під час вивозу до Казахстану Уляни Старосоль ської разом з мамою, Дарією Шухевич - Старо соль - ською і молодшим братом Ігорем в товар ному поїзді в жахливих умовах молода Ляся підтри - мувала всіх на дусі, допомагала хворим і неміч - ним пережити цю важку подорож, адже була пластункою і знала, що людям треба помагати. Наталка Дума розказала, що їй дове - лося працювати з пані Лясею від перших днів, коли канцелярію Союзу Українок А мерики було перенесено з Філядельфії до Ню Йорку. В той час пані Дума працювала адміністратором, а пані Старосольська – першим редактором жур налу «Наше життя» в Ню Йорку. Робоча атмосфера у присутності пані Лясі була дуже приємною, вона завжди була гостинною і давала добрі поради. Коли вона відійшла з цієї посади, ніхто вже не міг її заступити, і в кан - целярії СУА її дуже бракувало. До цього В. Старосольський додав, що Тета Ляся могла мати дуже добру роботу в місті, але вона зрезиґнувала, бо хотіла працю - вати там, де їй більше відповідало – між сво - їми людьми і для своїх людей. Лаврентія Туркевич заспівала при суп - ро воді бандури щедрівку « Жала Улянка шов - кову траву», присвятивши її світлій пам ’яті своєї Тети. Ще багато добрих, теплих спогадів про Уляну Старосольську було висловлено союзян - ками нашого відділу в той день. Напевно, ду ша Її раділа, бо все відбувалося згідно давніх укра - їн ських традицій, які свого часу описав ді дусь Покійної, визначний етнограф Володи мир Шу - хевич у п’я титомному виданні «Гу цуль щина». Лідія Слиж, пресова референтка 64 - го Відділу СУА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
