Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
28 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2012 шишкою з тіста посередині. Пекли його три рази: перший раз на похорон, і помана стояла на столі до Дев’ ятин , бо вірили, що душа покійного перебуває в хаті дев’ ять днів. Другий раз пекли поману на Сороковини – вірили, що душа покійника кружляє навколо хати ще сорок днів. І третій раз пекли поману у першу річницю смерти, коли душа покидає Землю. КОЛИВ О – пшениця, розведена медом, яка є обов ’язковою стравою на поминках. Усі присутні одною ложкою по черзі беруть коли - во три рази (звідси, можливо, і походить назва ТРИЗНА), відмовляючи молитву і в такий спо - сіб відпускають душу покійника до Бога. Вважалос я, що під час року ще три рази душі померших приходять до своїх рід - них: на Різдво, на Великдень і на свято Пре - святої Трійці (Зелені Свята). Під час поминок присутні, скуштувавши колива, молилися і примовляли (вірили, що душі їдять разом з живими): «Їжте, споживайте і нас дожидайте. Їжте, пийте, споживайте і нас грішних споми - найте. Вам Царства Божого діждати, а нам до вас не поспішати». Після поминок поману дарували найближчій приятельці приблизно віку покійниці. З любов’ ю ділилися присутні за столом своїми спогадами про пані Лясю , як називали Покійну друзі . Автор цих рядків пригадала, як, ставши членкою 64 - го Відділу СУА, на кожних сходинах відчувала, що Уляна Старосольська була душею цього відділу. Будучи культурно - освітньою референткою, пані Ляся ко жного разу проводила культурну програму, яка була і пізнавальною і розважальною водночас. Вона володіла сильним духом волі, була аристокра - том духу, яким запалювала всіх навколо себе. Та сила духу напевно допомогла Їй прожити майже сто літ (бракувало чотир и місяці). Наталка Соневицька висловила думку, що хоча Покійна прожила важке життя, та за всіх обставин завжди залишалася ЛЮДИНОЮ з великої літери и, при тому во лоділа тонким почуттям гумору. “ Вона любила життя і гу - мор ” , – підсумувала пані Наталка. Присут ні послухали у її виконанні два вірші Мирослави Мирошниченко: «Спомин дитинства», при - свя чений У. Старосольській, яку авторка знала ще з дитинства, і «Кетскільські гори», в яких пані Ляся любила перебувати під час літ ніх вакацій, бо нагадували їй “ схили м ого Карпат - ського хребта ”. Братанок Покійної Володимир Старо - соль ський пригадав, як багато бажаючих про - бу вали зробити переклад на англійську мову книжки Уляни Старосольської «Розкажу вам про Казахстан», та всі спроби були марними. Ні один з них не міг передати того життє - дайного духу, яким пройнята ця книга. Про - фесор Шевельов високо оцінив її і відзначив, що ця книга є найдобріша, найбеззлобніша серед книг, написаних про совєтську каторгу таборів ҐУЛАҐу. Книга все - таки знайшла свого перекладача. Пан В олодимир вважає, що пере клад Марійки Улянович є дуже вдалим і відображає правдиву людську гідність, з якою написана ця книга. Презентація англійського перекладу кни ги «Розкажу вам про Казахстан» , назва якої Women in Exil e відбудеться в Україн сько - му Музеї в Ню Йорку в листопаді цього року , на яку запрошуємо всіх бажаючих. Ярослава Рубель пригадала епізод з кни ги «Велика гра» Юрія Старосольського, брата пані Лясі, в якому йдеться про те, як під час вивозу до Казахстану Уляни Старосоль ської разом з мамою, Дарією Шухевич - Старо соль - ською і молодшим братом Ігорем в товар ному поїзді в жахливих умовах молода Ляся підтри - мувала всіх на дусі, допомагала хворим і неміч - ним пережити цю важку подорож, адже була пластункою і знала, що людям треба помагати. Наталка Дума розказала, що їй дове - лося працювати з пані Лясею від перших днів, коли канцелярію Союзу Українок А мерики було перенесено з Філядельфії до Ню Йорку. В той час пані Дума працювала адміністратором, а пані Старосольська – першим редактором жур налу «Наше життя» в Ню Йорку. Робоча атмосфера у присутності пані Лясі була дуже приємною, вона завжди була гостинною і давала добрі поради. Коли вона відійшла з цієї посади, ніхто вже не міг її заступити, і в кан - целярії СУА її дуже бракувало. До цього В. Старосольський додав, що Тета Ляся могла мати дуже добру роботу в місті, але вона зрезиґнувала, бо хотіла працю - вати там, де їй більше відповідало – між сво - їми людьми і для своїх людей. Лаврентія Туркевич заспівала при суп - ро воді бандури щедрівку « Жала Улянка шов - кову траву», присвятивши її світлій пам ’яті своєї Тети. Ще багато добрих, теплих спогадів про Уляну Старосольську було висловлено союзян - ками нашого відділу в той день. Напевно, ду ша Її раділа, бо все відбувалося згідно давніх укра - їн ських традицій, які свого часу описав ді дусь Покійної, визначний етнограф Володи мир Шу - хевич у п’я титомному виданні «Гу цуль щина». Лідія Слиж, пресова референтка 64 - го Відділу СУА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
