Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2012 WWW. UNWLA.ORG 17 Це був найкращий, найколоритніший і один з найбільш насичених років мого життя. Мирослава Сеньків РІК, ПРОЖИТИЙ В УКРАЇНІ (Доповідь, виголошена на сходинах 97 - го Відділу СУА в Баффало, Ню Йорк) Перш за все, хочу подякувати за запро - шення на Ваші сходини. Моя сьогоднішня про мова буде про себе і про один рік, прожи - тий в Україні як cтипендіятки Фулбрайта (Fu l- bright Scholar ), де я працювала над темою про присутність іноземних банків в Україні та їхній вплив на споживчий ринок. Насправді це був найкращий, найколоритніший і один з най - більш насичених років мого життя, який на 180 градусів перевернув мій світогляд і напря - мок мого майбутнього. Іміґрувала я з батьками і старшим братом до США в 1998 році, коли мені було 10 років. Як більшість дітей в такому віці, влитись в американське суспільство було доволі легко, але і з своїми труднощами. Як іміґранти, ми вели п одвійне життя – одне тут, в Баффало, а друге, дуже важливе, з близь - кими, родичами і друзями в Україні. Без Text messages та email я підтримувала близький контакт з бабусями, з дідусем, друзями та колишніми одно - клас ни ками через листування. Через два роки, коли батьки відчули і побачили, як легко ми з братом розмовляли англійською мовою, і як тяжко нам давалась рідна мова, вони вирішили висилати нас на літо до бабусь і до родичів на Укра - їну. Для мене це були незрозумілі поїздки, які немож ливо описати словами. Можливо, дитячий ро зум не розумів, що відбувалося, але крик душі було тяжко приглушити кожного разу, коли від’ їжджа ла зі свого милого Львова. Всі ці емо ції дуже часто доводилось тримати в собі, бо американські друзі не розуміли мій смуток за Ба тьківщиною, що таке запах села, город, дух вечірнього Львова і таке подібне. Після high school я вирішила вибрати напрямок навчання, який рано чи пізно збли - зить мене з українською культурою та нацією. І ось я вирішила вивчати I nternational Business I Fren ch в Canisius College. Ц ей напрямок дав мені можливість вчитися в Европі 18 місяців. За цей період я жила в Лілі, Страсбурзі, Ант - вер пені і коротко в Лондоні. Це були програми обміну і A tlan tis Scholarship, з авдяки як ій я отримала другий диплом по Europea n Manage - ment. З кожною поїздкою я відчувала, що зна - ходжу своє – була Мирослава, а не Марсі, як мене називали в Америці, і скрізь представ - ляла себе як україно - американка. Відверто кажучи, моя душа співала, коли розуміла, що я на одному континенті з У к раї ною. В травні 2008 року викладачка з філо - софії в Сanisius розказала мені про Фулбрайт і порекомендувала, щоб я подала проєкт. Прог - ра ма Фулбрайт присутня в понад 150 країнах світу, але я відразу знала, що тема моя буде про Україну. На той час я працювала в HSBC Bank і коли прочитала, що HSBC плянує від - кривати офіси в Києві, то зрозуміла, що моя тема буде про банківську справу в У к раїні. І ось почалась моя п’ ятимісячна підготовка. Зав дяк и великій підтримці викладачі в в Canisius і допомозі Софї Кен і Оксани Павлик я написала свій проєкт. В травні 2009 р., коли я вчилася у Франції, зателефо ну - вала мама, щоб розповісти про новини в Баффало і спокійним тоном повідомила, що мені прий шли «якісь» папери з Ва - шінґтону. Ці самі папери пові - до мили мене, що я одна з 10 - ти студентів, яка виграла премію Фулбрайт в Україну. Сказати, що я хвилювалась про своє пе - ребування в Україні і про свій проєкт – цього недостатньо. Моє дослідження почалося 1 - го лютого 2010 року в Києві. Відверто кажучи, я зовсім не знала, чог о чекати в Києві. Крім офісу Фулбрайт і близьких сімейних знайомих, я нікого не знала. Суть мого дослідження була присутність іноземних банків і їхній вплив на споживчий ринок або “presence of foreign owned banks and their influence on the develop - ment of a consumer market”. Моя співпраця була заплянована з HSBC і з УБС від НБУ. Першого тижня я дізналась, що через світову кризу банк не відкривається і університет ще на канікулах. Після таких новин я не спала два тижні! Офіс Фулбрайта порекомендував роз - сла битись і ознайомитись з зимовим Києвом і дочекатись до orientation. З моїм настирливим характером і те, що останні 4 роки я провела в напруженому режимі як студентка, розслаби - тись було майже неможливо. Ось я ознайо -
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
