Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
34 WWW. UNWLA.ORG “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2012 «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна» Олена Пчілка П ро Лесю Українку Колись давно жила в Україні зі своїми батьками, братчиками й сестричками дівчинка, яка називалася Ла - ри са на прізвище Косач. Але всі її кликали Леся. Родина була дуже дружня, всі любили один одног о, діти допо - магали батькам, були чемними і слухали тата і маму. Особливо всі жаліли Лесю, яка часто тяжко хворіла. Леся дуже любила свою маму і з вдячністю і гор - дістю називала її найкращою, найрозумнішою, найтала - но витішою жінкою на світі. І справді, Лесина мама сама навчала своїх дітей (а їх було шестеро) читати і писати, грати на фортепіяно , співати пісні і танцювати, малю - вати. Вони часто їздили всі разом в ліс, чи на річку, збирали квіти і плели віночки. Мама вчила дітей любити все українське. А ще вона писала віршики для дітей і підписувалася Олена Пчілка. Мама Лесі заохочувала доню розвивати свій талант писати вірші, і саме вона вигадала для Лесі особливе поетичне ім’я – Леся Українка. З дитячих років Леся надзвичайно любила природу, яку чудово описала у своїй п’ єсі «Лісова пісня». Люди в цілому світі знають про Лесю Українку, бо її вірші перекладені на різні мови. Багато віршів Леся написала для дітей. Ось один з них. Мамо, іде вже зима «Мамо, іде вже зима, Снігом землицю вкриває, В гаю пташ ок вже нема... Мамо, чи кожна пташина В вирій на зиму літає?» – В неньки спитала дитина. «Ні, не кожна, – одказує мати, – Онде, бачиш, пташина сивенька Скаче швидко отам біля хати, – Ще зосталась пташина маленька». «Чом же вона не втіка? Нащо морозу чека ?» «Не боїться морозу вона, Не покине країни рідної, Не боїться зими навісної, Жде, що знову прилине весна». «Мамо, ті сиві пташки Сміливі, напевно, ще й дуже, Чи то безпечні такі, – Чуєш, цвірінькають так, Мов їм про зиму байдуже! Бач – розспівалися як! » «Не байдуже тій пташці, мій синку, Мусить пташка малесенька дбати, Де б водиці дістати краплинку, Де під снігом поживку шукати». «Нащо ж співає? Чудна! Краще шукала б зерна!» «Спів пташині потіха одна, – Хоч голодна, співа веселенько, Розважає пташине серденько, Жде, що знову прилине весна». 13 - літня Леся Українка Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
