Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОТВЕНЬ 2009 27 Любомира Ґайовська - Бойко Оправдалась Поспішно входить до залі, де вже деякий час почалися важливі сходини сусідньо г о Відділу Союзу Українок Америки. Завжди точна по сест ра Оля перепро ш ує всіх присутніх за так солідне запізнення та на оправдання р озказує ось що. В дорозі до Вас, свідома, що маю доволі часу, сповільняю своє авто та вслухаюсь в мій улюблений С D ,,Смерекова хата ” у виконанні Павла Дворського. Мої думки полинули в рідні Карпати, і я не зчулася, як прогавила належний виїзд із Parkway. Виїжджаю на наступному й відразу бачу, що не маю зеленого поняття, де я опинилась. Та нема ради. Їду та переконую себе, що в доброму напрямі, але та нечемна підсвідомість мені шепоче – блуканина незнайомими вули - цями забере довший час, а це справді на доб ре не вийде. Опинившися на досить головній вулиці, рішаю, що час когось запитати. А тут як на з лість ні живої душі, а до того пустився ще й порядний дощ. Посуваюся раком, а написи вулиць ніяк не розбереш – вікна зовсім зайшли парою, хоч сядь та плач. Аж тут, на мою велику радість, бачу жіночку, яка одною рукою поштовхує дитячий візок, а в другій ледве держить досить рвану парасолину. З поволя під ’ їжджаю і, вихилившись крізь вікно, питаю її, чи їду в доброму напрямі, назвавши вулицю. Жінка із милою усмішк ою на лиці вислухала мій запит і згідливо ,,на так ” махнула голово ю , вказуючи рукою мій та її напрям, які як виглядало, були однакові. Я зраділа, відкриваю двері та й про - поную, що радо підвезу її, бо бачу, що вже досить промокла. Навіть не вагаючись, вон а знову потакнула, а я ладую їх до авта та трішки д и вуюсь, чому нічогісінько не говорить, лиш махає головою. Та зразу ж оправдую – яка дбайлива молоденька мама, ні словечка не каже, щоб не розбудити спляче дитиня. Їдемо, на серці полегша, що в доброму нап рямі їду та ще до того чиню добре діло. Проїхавши пару перехресть, мені якось проясніло, поволі пізнаю околицю – я ж давн і ше тут була. Та моя радість довго не тривала, знов якось усе змінилось та стало мені незнане. В кінці вже трачу терпеливість і питаю м ого ,,пасажира ” , яка сидить тихесенько, як миш під капцем – чи ще далеко, а вона показує мені три пальці. О, як гарно, ще три світла і я вкінці доб ’ юсь до ,,обіцяної землі ” . За пару хвилин вона легенько торкає моє плече, та вказує, щоби на розі зупинитись . Шви - денько відкриваю двері, вона витягає розіспане маля, а я якнайшвидше двигаю візок. Тепер вже з притиском в голосі питаю: ,,А куди тепер їхати мені? ” Молодичка, як і перед тим, ввічливо усміхнулась, низесенько вклонилась, розвела руками і в кінці тих есенько каже: ,, Gracias, Señora, muchas gracias” та шви - денько подалась до наріжного будинку, бо з неба полялось, як з відра. Я второпіла, ще хвилину стою, голова промокла, як у курки в слоту, а на моїм лиці помимо того всего з ’ явилась усмішка і то досить порядна, а з тим нарешті свідомість, що тут хтось був надто довірливим, хтось трішки х и трим, а найбільш правдоподібним – обидві сторони були в потребі. Коли б сказала бодай одне словечко – я ж цю мову досить добре знаю. Та – пропало, рушаю і ще з десять хв илин крутанини та запитів у промоклих прохожих і я вкінці добилася тут – пробачте! Оля глибоко і з полекшою відітхнула, а посестри союзянки зі щирим сміхом та гучними оплесками сприйняли її так незвичне оправ - дання. Гумор Учитель розповідає про щастя. – К ожен із вас повинен зробити щось таке, що робить людей щасливими. Івасю, чи можеш дати якийсь приклад? – Я був вчора гостем у бабусі. Вона була дуже щаслива, коли я пішов.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
