Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
“НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОТВЕНЬ 2009 27 Любомира Ґайовська - Бойко Оправдалась Поспішно входить до залі, де вже деякий час почалися важливі сходини сусідньо г о Відділу Союзу Українок Америки. Завжди точна по сест ра Оля перепро ш ує всіх присутніх за так солідне запізнення та на оправдання р озказує ось що. В дорозі до Вас, свідома, що маю доволі часу, сповільняю своє авто та вслухаюсь в мій улюблений С D ,,Смерекова хата ” у виконанні Павла Дворського. Мої думки полинули в рідні Карпати, і я не зчулася, як прогавила належний виїзд із Parkway. Виїжджаю на наступному й відразу бачу, що не маю зеленого поняття, де я опинилась. Та нема ради. Їду та переконую себе, що в доброму напрямі, але та нечемна підсвідомість мені шепоче – блуканина незнайомими вули - цями забере довший час, а це справді на доб ре не вийде. Опинившися на досить головній вулиці, рішаю, що час когось запитати. А тут як на з лість ні живої душі, а до того пустився ще й порядний дощ. Посуваюся раком, а написи вулиць ніяк не розбереш – вікна зовсім зайшли парою, хоч сядь та плач. Аж тут, на мою велику радість, бачу жіночку, яка одною рукою поштовхує дитячий візок, а в другій ледве держить досить рвану парасолину. З поволя під ’ їжджаю і, вихилившись крізь вікно, питаю її, чи їду в доброму напрямі, назвавши вулицю. Жінка із милою усмішк ою на лиці вислухала мій запит і згідливо ,,на так ” махнула голово ю , вказуючи рукою мій та її напрям, які як виглядало, були однакові. Я зраділа, відкриваю двері та й про - поную, що радо підвезу її, бо бачу, що вже досить промокла. Навіть не вагаючись, вон а знову потакнула, а я ладую їх до авта та трішки д и вуюсь, чому нічогісінько не говорить, лиш махає головою. Та зразу ж оправдую – яка дбайлива молоденька мама, ні словечка не каже, щоб не розбудити спляче дитиня. Їдемо, на серці полегша, що в доброму нап рямі їду та ще до того чиню добре діло. Проїхавши пару перехресть, мені якось проясніло, поволі пізнаю околицю – я ж давн і ше тут була. Та моя радість довго не тривала, знов якось усе змінилось та стало мені незнане. В кінці вже трачу терпеливість і питаю м ого ,,пасажира ” , яка сидить тихесенько, як миш під капцем – чи ще далеко, а вона показує мені три пальці. О, як гарно, ще три світла і я вкінці доб ’ юсь до ,,обіцяної землі ” . За пару хвилин вона легенько торкає моє плече, та вказує, щоби на розі зупинитись . Шви - денько відкриваю двері, вона витягає розіспане маля, а я якнайшвидше двигаю візок. Тепер вже з притиском в голосі питаю: ,,А куди тепер їхати мені? ” Молодичка, як і перед тим, ввічливо усміхнулась, низесенько вклонилась, розвела руками і в кінці тих есенько каже: ,, Gracias, Señora, muchas gracias” та шви - денько подалась до наріжного будинку, бо з неба полялось, як з відра. Я второпіла, ще хвилину стою, голова промокла, як у курки в слоту, а на моїм лиці помимо того всего з ’ явилась усмішка і то досить порядна, а з тим нарешті свідомість, що тут хтось був надто довірливим, хтось трішки х и трим, а найбільш правдоподібним – обидві сторони були в потребі. Коли б сказала бодай одне словечко – я ж цю мову досить добре знаю. Та – пропало, рушаю і ще з десять хв илин крутанини та запитів у промоклих прохожих і я вкінці добилася тут – пробачте! Оля глибоко і з полекшою відітхнула, а посестри союзянки зі щирим сміхом та гучними оплесками сприйняли її так незвичне оправ - дання. Гумор Учитель розповідає про щастя. – К ожен із вас повинен зробити щось таке, що робить людей щасливими. Івасю, чи можеш дати якийсь приклад? – Я був вчора гостем у бабусі. Вона була дуже щаслива, коли я пішов.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
