Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
14 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2009 Марта Тарнавська ДІТИ Уривки із щоденника (Продовження ) Ніна 14 травня 1990. Філядельфія. Наше немовлят - ко в Каліфорнії докорінно п еремінило стиль життя Мар ка та ї ї – трохи їх вимучує по ночах. Стефко був учора пару годин удома, але він ще на антибіотиках і більшість часу мусить бути у лікарні. Іванко й Уляна були дуже простуджені, що було додатковим ускладненням. 2 червня 1990. Торонто. Малий наш Стефанко – з безволосою головою, великим довгим шра - мом уздовж правого боку тулуба та слідами від уколів і розтинів – після всіх своїх страхіт ливих тарапат і страждань – поводиться і розвивається зовсім нормально. Досить добре вже тримається на ногах і бігає, часто сміється, багато розуміє і пробує говорити окремі слова: “баба, мама, киця, літак”. Цікаво побути з ним удвох на самоті: він значно спокійніший від Іванка, вміє сісти і бавитися забавками (при чому можна спостерегти проблиски кмітливості – зокрема на іграш ках, що подумані як елементарні тести IQ). Сьогодні були ми з ним удвох на ґанку: Стефик возив у возику шишки. “Принеси бабі шишку!” Стефик іде до возика, вибирає шишку, несе і дає бабі. “Дай бабі другу шишку!” І Стефко знову несе. А потім, навпаки: “Кинь шишку у возик!” І Стефко кидає, одну, другу, а тоді дивиться на порожні бабині руки і каже: “нема!” Але дитина з іншими чужими дітьми матиме проблему, якщо волосся не відросте. Була я з ним та з Іванком в парку, на гойдалках. Познайомились там з 4 - літнім х лопчиком Марком та його дідом (говорили по - українському, отже я до них під - ступила, щоб Іванко міг мати товариша). Було сонячно, діти всі в кашкетиках. Але в певний момент Стефкові злетіла з голови шапка і Марко – галасливий хлопчисько, значно від Іванка б ільший і виховуваний в канадському не - укра - їнському садочку, злосливо вигукнув: “baldy, baldy!” – Я це, очевидно, зігнорувала, але коли ми відходили, хлопчисько знову сказав до діда: “I won't play with him, he's baldy!” Марко говорив з Іванком і з дідом по - українському, але видно було, що англійська мова йому легша. Я була рада, що Іванко цих злосливих реплік не розу - мів, дідові Марка я також нічого не пояснювала, але подумала собі, що хворі діти мають ще й цю зайву психологічну травму, бо вони ніколи не мо жуть бути такі, як усі. Малому Стефанкові це ще незрозуміло, але дітям шкільного віку дово - диться переживати. Постійні відвідини лікарні дуже Стефка прив'язали до мами – часом плаче, щоб іти до неї на руки, але можна його загово - рити, а вже справжнім конку рентом до мами, що може відтягнути Стефкову увагу, це – киця! В сусідстві є такий волохатий брунатний звір з пухнастим хвостом! Іванко – живе срібло: постійно в русі, в підскоках, непосидющий. Він не має терпцю сісти і будувати щось з кльоциків. Але словн ик його мови – феноменальний. Ось має в руках шнурок: "я тут його намотав і заплутав", каже бабі. Це він, очевидно, перебрав від Наталі – молодої дівчини зі Львова, що приходить тричі в тиждень його пильнувати, щоб полегшити Уляні й Максимові справи побуту і комплікацій пов'я - заних з лікарнею і хворобою Стефка. Наталя – гарна молода бльондинка, чудово говорить по - українському, вміє до малого знайти добрий підхід, багато з ним розмовляє, Іванко дуже її любить і радо з нею бавиться. В нього тепер дуже розвину та фантазія. Пішов з бабою до Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top