Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
14 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2009 Марта Тарнавська ДІТИ Уривки із щоденника (Продовження ) Ніна 14 травня 1990. Філядельфія. Наше немовлят - ко в Каліфорнії докорінно п еремінило стиль життя Мар ка та ї ї – трохи їх вимучує по ночах. Стефко був учора пару годин удома, але він ще на антибіотиках і більшість часу мусить бути у лікарні. Іванко й Уляна були дуже простуджені, що було додатковим ускладненням. 2 червня 1990. Торонто. Малий наш Стефанко – з безволосою головою, великим довгим шра - мом уздовж правого боку тулуба та слідами від уколів і розтинів – після всіх своїх страхіт ливих тарапат і страждань – поводиться і розвивається зовсім нормально. Досить добре вже тримається на ногах і бігає, часто сміється, багато розуміє і пробує говорити окремі слова: “баба, мама, киця, літак”. Цікаво побути з ним удвох на самоті: він значно спокійніший від Іванка, вміє сісти і бавитися забавками (при чому можна спостерегти проблиски кмітливості – зокрема на іграш ках, що подумані як елементарні тести IQ). Сьогодні були ми з ним удвох на ґанку: Стефик возив у возику шишки. “Принеси бабі шишку!” Стефик іде до возика, вибирає шишку, несе і дає бабі. “Дай бабі другу шишку!” І Стефко знову несе. А потім, навпаки: “Кинь шишку у возик!” І Стефко кидає, одну, другу, а тоді дивиться на порожні бабині руки і каже: “нема!” Але дитина з іншими чужими дітьми матиме проблему, якщо волосся не відросте. Була я з ним та з Іванком в парку, на гойдалках. Познайомились там з 4 - літнім х лопчиком Марком та його дідом (говорили по - українському, отже я до них під - ступила, щоб Іванко міг мати товариша). Було сонячно, діти всі в кашкетиках. Але в певний момент Стефкові злетіла з голови шапка і Марко – галасливий хлопчисько, значно від Іванка б ільший і виховуваний в канадському не - укра - їнському садочку, злосливо вигукнув: “baldy, baldy!” – Я це, очевидно, зігнорувала, але коли ми відходили, хлопчисько знову сказав до діда: “I won't play with him, he's baldy!” Марко говорив з Іванком і з дідом по - українському, але видно було, що англійська мова йому легша. Я була рада, що Іванко цих злосливих реплік не розу - мів, дідові Марка я також нічого не пояснювала, але подумала собі, що хворі діти мають ще й цю зайву психологічну травму, бо вони ніколи не мо жуть бути такі, як усі. Малому Стефанкові це ще незрозуміло, але дітям шкільного віку дово - диться переживати. Постійні відвідини лікарні дуже Стефка прив'язали до мами – часом плаче, щоб іти до неї на руки, але можна його загово - рити, а вже справжнім конку рентом до мами, що може відтягнути Стефкову увагу, це – киця! В сусідстві є такий волохатий брунатний звір з пухнастим хвостом! Іванко – живе срібло: постійно в русі, в підскоках, непосидющий. Він не має терпцю сісти і будувати щось з кльоциків. Але словн ик його мови – феноменальний. Ось має в руках шнурок: "я тут його намотав і заплутав", каже бабі. Це він, очевидно, перебрав від Наталі – молодої дівчини зі Львова, що приходить тричі в тиждень його пильнувати, щоб полегшити Уляні й Максимові справи побуту і комплікацій пов'я - заних з лікарнею і хворобою Стефка. Наталя – гарна молода бльондинка, чудово говорить по - українському, вміє до малого знайти добрий підхід, багато з ним розмовляє, Іванко дуже її любить і радо з нею бавиться. В нього тепер дуже розвину та фантазія. Пішов з бабою до Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top