Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Сталінський тоталітарний режим доклав багато зусиль для того, щоб про Голодомор мов чали всі, і навіть ті люди, що його пережили, а також їхні діти та онуки. Коли я запитувала про ці жахливі часи маму, докоряючи їй одночасно, чому вона не говорила мені про це раніше, завж ди відповідь була: „Боялася” (і це 60 років піс ля?!). Щоб про цей геноцид не знали за кордо ном, а якщо і дізнавалися, то теж би мовчали. А були такі, як представник „Нью-Йорк Тайме” у СРСР Волтер Дюранті, який привселюдно кри чав на увесь світ: „Неправда! Нема й не було голоду!”. Мабуть за цю страшну брехню він став лавреатом Пулцерівської премії. Але були мужні кореспонденти - Чемберлін, Лойонз, Маггерідж, Геріт Джонс, з онуком якого мене доля звела на конференції в Іллінойському університеті (Урба- на-Шампейн) і я, ледве стримуючи сльози, гор тала записник репортажів з України тієї мужньої людини. Хіба ми можемо сьогодні не згадати про таких людей, як Джеймс Мейс, який сказав сакраментальну фразу: „Ваші мертві вибрали ме не” і разом із Робертом Конквестом досліджував та кричав на весь світ про трагедію українського народу. Але особливо боляче згадувати слова Д. Мейса, сказані ним мені під час нашої зустрічі в Києві: „Чому в Україні так мало знають про Голодомор і державою нічого не робиться, щоби встановити історичну справедливість?” І, мож ливо, тому, що такі люди, як Геріт Джонс, як Джеймс Мейс, не мовчали, їхній життєвий шлях був надто короткий! На сьогодні Голодомор визнали десять іно земних держав (Австралія, Естонія, Італія, Кана да, Литва, Грузія, Польща, США, Угорщина, Арґентіна). До голосу історичної справедли восте приєдналася Парламентська асамблея ради Європи. Сенат США 29 вересня проголосував за законопроект сенатора Карла Левіна про надан ня дозволу урядові України на встановлення в Вашингтоні пам’ятника жертвам Голодомору 1932-33 pp., а Президент США Джордж Буш уже підписав цей закон, хоча законопроект сенатора Кемпбелла про визнання Голодомору геноцидом навіть не було поставлено на голосування, прос то про нього забули. І як можна дивуватися забудькуватості американських законотворців, коли Верховна Рада України до сьогоднішнього дня не визнала Голодомор етнічною чисткою проти українсько го народу, не дивлячись на всі вмовляння та переконання Президента?! Причому заважають не росіяни, не грузини або євреї, на перешкоді - духовні та політичні нащадки тих, хто знищував свій народ у 30-х роках. Коли українські дип ломати б’ють в усі дзвони, звертаються до урядів країн усієї планети з проханням визнати Голодомор в Україні 1932-33 pp. геноцидом української нації, разом із тим урядовці допус кають страшні помилки чи то від недалекогляд носте, чи то свідомо?! Так, 7 вересня ц. р. Поста новою Кабінету Міністрів України було звіль нено голову Державного архіву України Бодяка Геннадія Володимировича, професора, доктора історичних наук, і призначено Гінзбург Ольгу Петрівну - в минулому техніка-конструктора, яка колись досягла посади секретаря парткому Конотопського арматурного заводу. Як кажуть - коментарі зайві. І що головне - її призначення на цю посаду було однією з умов входження кому ністів до біло-блакитного блоку. Тому гостро постає питання: чи не зникнуть архівні доку менти, які стосуються Великого голоду, як зникли тисячі документів із Львівського архіву і більшість із цих раритетних документів уже втрачено для України навіки? І чи не є результатом такої недалекоглядної політики події при вшануванні пам’яти жертв Голокосту в цьому році? Виставку, присвячену 65-й річниці трагедії в Бабиному Яру, відкривали в Українському Домі президенти України, Чорно горії, Їзраїлю та Хорватії. Плакати на стінах роз повідали про вбивство в Бабиному Яру 35 тисяч євреїв, а також циган та радянських військовопо лонених. А де була згадка про українців, які, ри зикуючи своїм життям, урятували не одну сотню євреїв? Вони повинні були бути там названі?! А де згадка про десятки тисяч замордованих у Бабиному Яру українських патріотів?! Сором тим, хто готував цю виставку! Або виступ у Бабиному Яру лідера єврей ських громад Росії В. Кантора, який із гнівом відкинув усі спроби поставити на одну дошку Голодомор і Голокост - із тієї причини, що на його думку, голод 1932-33 років не був геноци дом і що від нього постраждало багато народів колишнього СРСР. Цю промову чули, здавалося б, ледве не всі українські можновладці (включно з Президентом), але жодної реакції на такі зух валі заяви московського гостя так ніхто й не Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
