Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ти до зухвалих Ubermenschen; схопив ситуацію російської агентури в німецькому запіллі, яка мала за мету дорешти винищити національно настроєні українські прошарки; передав вияви інстинкту мімікрії української людности, що старалася врятувати шкуру за всяку ціну”. Особливо рецензентка наголошувала на пізнавально далекосяжній дійовости як роману “Полтава ”, так і всього цього родинного циклу: “Писати в наш час такі широко закроєні твори, не вважаючи на реальні обставини еміграційного життя (...), це справді вияв подиву гідної послі- довности автора, що всупереч усьому залиша ється вірний своїм обітам, що працює не для сьогодення, а бачить свій вклад в українську літературу з широких перспектив майбутности”. Продовженням Лисенківської хроніки було “Літо над озером” (1981) - перший вихід автора на післявоєнну емігрантську пору. А останнім у багатосяжному задумі полтавського ізарця став восьмий твір - роман “Столиця над Ізаром” (закінчений у 1986 p., але книжкою опубліко ваний щойно 2002 року в Полтаві) - це широка картина еміграційної буденщини та літературних контактів нашого героя у Мюнхені середини 40-х років. Тепер уже ревний книголюб міг заглиблюватись у весь восьмитомний цикл від повідно до послідовности подій та реагування на них персонажів (звісно, якщо йому доступні були всі ці твори, враховуючи мікротиражі емігрантських друків і мізер пізніших материко вих публікацій так само в обмежених накладах). Загалом цей родинний епос складався з відносно самостійних утворів, які одначе стано вили певну цілість - бувши реалістичним від ображенням свого часу і своєї ґенерації у вельми складній українській дійсності, сторозтерзаній зліва й справа визволителями й окупантами в одній іпостасі. Ізарський “з одержимістю пись менника, свідомого своєї місії”, творив цю про зу, і вона безумовно “заслуговує на те, щоб із нею ознайомився ближче більш вимогливий до себе і до автора український читач, вихований на кращих зразках європейської та американської літератур” (обидві цитати зі сатті Марти Тарнав- ської про Ізарського-прозаїка). А що читати його не так і легко, то це теж правда, бо ж твори ці перевиті авторськими філософськими міркуван нями і цитатами світових майстрів слова, та й стилістика цієї “орнаментальної прози” (як наз вав її Ігор Качуровський) де-не-де пересичена ліричною метафізикою, крізь яку важкувато бува пробитись до конкретної думки. І крім того іноді ускладнює сприйняття тексту очевидна його не- доредагованість (модна в модерному укрпись- менстві, яке воліє обходитись навіть без корек торської “опіки”)... Але це все “побічні” розмисли. Головне ж те, що Ізарський, органічно вростаючи в західні культурницькі світи, залишався українцем-інте- лектуалом, котрий власним творчим набутком заперечив накинутий кимось повоєнній еміграції ярлик “пропащого покоління”: воно в особі кра щих своїх представників таки творило підвалини майбутньої духовно потужної України, яку, можливо, аж теперішньому поколінню вдасться реалізувати на рідній землі. А він, Олекса Ізарський, сприяв наближен ню її також своєю щоденниковою та епістоляр ною творчістю, першим книжковим виходом якої на люди стала торішня книжкова публікація в Полтаві під заголовком “ Щоденники 1940-1980 ”, точніше - “ Висмики ” з щоденників ”, як назвав цю книжку сам автор. Це щось наче підсумково- документальне свідомо скорочене доповнення до Лисенківської родинної хроніки, візуальне й листовне свідчення тієї духовної “підопригори” його письменницької самореалізації завдяки осо бистому й листовному спілкуванню з безліччю культурних речників з різних країн світу (серед них подостатком і українців: Микола Лазорський, Юрій Шевельов, Михайло Орест, Григорій Кос- тюк, Улас Самчук, Галина Журба, Богдан Крав ців, Оксана Радиш, Марта Тарнавська, Ігор Качу ровський, Дмитро Нитченко, Анна-Галя Горбач, Ліда Палій та інші). Сам Ізарський свідчив, що в його щоденниках, архівно нині приявних, “роз містилася ціла енциклопедія нашого літератур ного життя за кордоном України”, і дуже вбо лівав за тим, чи не загинуть “всі ці великі й малі факти”, зафіксовані на папері. І був ще у нього намір після завершення умовного восьмитомника - якому автор, на жаль, так і не дав узагальненої назви - підго тувати збірник “ Зустрічі, листи ”, до якого пе редбачалося включити й шерег біографічних статтей про українських та іншомовних пись менників і ще дещо - намір, здійснити який не дозволив йому поважний уже вік... А ще ж малось на думці наблизити до друку чималий сувій його епістолярію! Закінчення на стор. 28. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
