Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
відділів, щоб передавали своїм конгресменам для акції у Вашінґтоні та до місцевих американських часописів. Ця летючка мала великий відголос. Коли членка СУА Олена Горбаль з 38-го Відділу в Ансонії, Кон, вислала її до конгресмена Herman P. Koppelmann’a, родом з Одеси, він її вислав на адресу Марка Литвинова, народного комісара закордонних справ СССР, тобто міністра, який саме тоді прибув до Вашінґтона. Литвинов передав цей запит до Посольства СССР у Вашінґтоні і Посол Сквирський мав відвагу заперечити, що в Україні є голод. Він назвав цей запит гротеском і заявив, що смертність в Україні - найнижча з усіх радянських республік. Про цей інцидент писала обширно преса Америки і Західнього світу. Цей випадок був малою перемогою Комітету, оскільки офіційні чинники СССР усе ж були змушені вести мову про голод. Комітет намагався мати більше інформації про голод в Україні й тому, зміцнював зв’язок із організованим українським жіноцтвом у Галичині. 12 грудня 1933 р. СУА вислав листи до Софії Русової, голови Міжнародної Ради Жінок України, звітуючи про працю Комітету. Комітет просив повідомити, куди і як можна посилати харчі, одяг і гроші в Україну. Такого ж змісту листи пішли до Союзу Українок у Львові на руки голови Мілени Рудницької і до голови Українського Жіночого Союзу в Празі Зінаїди Мірної. 16 січня прийшла відповідь від Союзу Українок у Львові про те, що безпосередньо Союз Укра їнок не займається цією справою. До цього покликано окремий комітет літом 1933 р. „Рятунок Укра їні” із представників усіх центральних організацій і установ, до якого СУ входить на правах члена. Діяльність СУА в акції допомоги голодуючій Україні обмежилася відозвою-летючкою до жіно чого світу. В комітеті „Рятунок Україні” Мілена Рудницька стала першою заступницею голови та референткою закордонної програми. Допомогові акції були б можливі лише за умови, що совєтський уряд дав би свою згоду на перевезення харчів кораблями й залізницями та на роздачу їх під міжнарод ною контролею. Але більшовики заперечували сам факт голоду. 18 січня 1934 р. в листі від Українського Жіночого Союзу з Праги повідомлялося, що місцевий комітет допомоги голодним в Україні намагається добитися до міжнародної комісії, яка була б допущена на Україну для переведення масової допомоги. Організатори допомоги Україні намагалися спиратися на участь чужинців і радили висилати гроші на приватні адреси, зокрема на адреси видатних українських діячів і вчених, учителів, які самі просять про допомогу. Гроші можна було висилати на Торґсін (совєтська агенція торгівлі з чужинцями). Люди з України, з огляду на репресії проти них з боку совєтської влади за підтримку з-за кордону, просили не висилати посилок. 19 січня 1934 р. прийшов лист від Европейського Об’єднання Українських Жіночих Організацій на Чужині - відповідь на запити СУА, хто займається справами допомоги Україні. У листі повідомля лося, що з СССР були повернені посилки в Німеччину з написом: „Нагодуйте ваших голодних, у нас хліба досить”. Міжнародний Червоний Хрест згодився на посередництво у справі голоду. ЗО січня Комітет звернувся до церковних інституцій та всіх інших віровизнань, до харитативних організацій. З Американського Червоного Хреста відповіли, що їм переслали Emergency Work & Relief Administration, і повідомили, що Американський Червоний Хрест працює лише в межах своєї держави. Радили також пересилати посилки приватним особам через російські фірми з інструкціями з Америки для фірм, щоб закупили продукти і доставили до адресатів. 8 березня 1934 р. прийшла відповідь від Презбитеріянської Церкви в Америці, що вони працюють з подібними групами потребу ючих і не шукають нових груп. ЗО січня 1934 р. Міжнародний Червоний Хрест із Женеви повідомив, що СССР не є членом Ліги Націй, тому нема надії післати в Україну будь-яку поміч і не можна сподіватися жодної допомоги від Міжнародного Червоного Хреста. Тим більше, що більшовики не визнають наявність голоду. 10 травня 1934 р. комітет „Негайної Допомоги Голодуючій Україні” враз з Дорадчим вирішив висилати гроші так, як радили крайові організації Европи і України, тобто на адреси, одержані від Союзу Українок Праги, які постачала Зінаїда Мірна. В архіві є посвідки про одержання грошей з Новгорода-Волинського, Києва, Донбасу, Сум, Умані, Кривого Рога, Дніпропетровська і від Кобас- нюк-агенції, яка пересилала гроші. В архіві є багато листів подяки і прохань на посилки та описи трагічних переживань.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
