Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
відділів, щоб передавали своїм конгресменам для акції у Вашінґтоні та до місцевих американських часописів. Ця летючка мала великий відголос. Коли членка СУА Олена Горбаль з 38-го Відділу в Ансонії, Кон, вислала її до конгресмена Herman P. Koppelmann’a, родом з Одеси, він її вислав на адресу Марка Литвинова, народного комісара закордонних справ СССР, тобто міністра, який саме тоді прибув до Вашінґтона. Литвинов передав цей запит до Посольства СССР у Вашінґтоні і Посол Сквирський мав відвагу заперечити, що в Україні є голод. Він назвав цей запит гротеском і заявив, що смертність в Україні - найнижча з усіх радянських республік. Про цей інцидент писала обширно преса Америки і Західнього світу. Цей випадок був малою перемогою Комітету, оскільки офіційні чинники СССР усе ж були змушені вести мову про голод. Комітет намагався мати більше інформації про голод в Україні й тому, зміцнював зв’язок із організованим українським жіноцтвом у Галичині. 12 грудня 1933 р. СУА вислав листи до Софії Русової, голови Міжнародної Ради Жінок України, звітуючи про працю Комітету. Комітет просив повідомити, куди і як можна посилати харчі, одяг і гроші в Україну. Такого ж змісту листи пішли до Союзу Українок у Львові на руки голови Мілени Рудницької і до голови Українського Жіночого Союзу в Празі Зінаїди Мірної. 16 січня прийшла відповідь від Союзу Українок у Львові про те, що безпосередньо Союз Укра їнок не займається цією справою. До цього покликано окремий комітет літом 1933 р. „Рятунок Укра їні” із представників усіх центральних організацій і установ, до якого СУ входить на правах члена. Діяльність СУА в акції допомоги голодуючій Україні обмежилася відозвою-летючкою до жіно чого світу. В комітеті „Рятунок Україні” Мілена Рудницька стала першою заступницею голови та референткою закордонної програми. Допомогові акції були б можливі лише за умови, що совєтський уряд дав би свою згоду на перевезення харчів кораблями й залізницями та на роздачу їх під міжнарод ною контролею. Але більшовики заперечували сам факт голоду. 18 січня 1934 р. в листі від Українського Жіночого Союзу з Праги повідомлялося, що місцевий комітет допомоги голодним в Україні намагається добитися до міжнародної комісії, яка була б допущена на Україну для переведення масової допомоги. Організатори допомоги Україні намагалися спиратися на участь чужинців і радили висилати гроші на приватні адреси, зокрема на адреси видатних українських діячів і вчених, учителів, які самі просять про допомогу. Гроші можна було висилати на Торґсін (совєтська агенція торгівлі з чужинцями). Люди з України, з огляду на репресії проти них з боку совєтської влади за підтримку з-за кордону, просили не висилати посилок. 19 січня 1934 р. прийшов лист від Европейського Об’єднання Українських Жіночих Організацій на Чужині - відповідь на запити СУА, хто займається справами допомоги Україні. У листі повідомля лося, що з СССР були повернені посилки в Німеччину з написом: „Нагодуйте ваших голодних, у нас хліба досить”. Міжнародний Червоний Хрест згодився на посередництво у справі голоду. ЗО січня Комітет звернувся до церковних інституцій та всіх інших віровизнань, до харитативних організацій. З Американського Червоного Хреста відповіли, що їм переслали Emergency Work & Relief Administration, і повідомили, що Американський Червоний Хрест працює лише в межах своєї держави. Радили також пересилати посилки приватним особам через російські фірми з інструкціями з Америки для фірм, щоб закупили продукти і доставили до адресатів. 8 березня 1934 р. прийшла відповідь від Презбитеріянської Церкви в Америці, що вони працюють з подібними групами потребу ючих і не шукають нових груп. ЗО січня 1934 р. Міжнародний Червоний Хрест із Женеви повідомив, що СССР не є членом Ліги Націй, тому нема надії післати в Україну будь-яку поміч і не можна сподіватися жодної допомоги від Міжнародного Червоного Хреста. Тим більше, що більшовики не визнають наявність голоду. 10 травня 1934 р. комітет „Негайної Допомоги Голодуючій Україні” враз з Дорадчим вирішив висилати гроші так, як радили крайові організації Европи і України, тобто на адреси, одержані від Союзу Українок Праги, які постачала Зінаїда Мірна. В архіві є посвідки про одержання грошей з Новгорода-Волинського, Києва, Донбасу, Сум, Умані, Кривого Рога, Дніпропетровська і від Кобас- нюк-агенції, яка пересилала гроші. В архіві є багато листів подяки і прохань на посилки та описи трагічних переживань.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
