Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ти до зухвалих Ubermenschen; схопив ситуацію російської агентури в німецькому запіллі, яка мала за мету дорешти винищити національно настроєні українські прошарки; передав вияви інстинкту мімікрії української людности, що старалася врятувати шкуру за всяку ціну”. Особливо рецензентка наголошувала на пізнавально далекосяжній дійовости як роману “Полтава ”, так і всього цього родинного циклу: “Писати в наш час такі широко закроєні твори, не вважаючи на реальні обставини еміграційного життя (...), це справді вияв подиву гідної послі- довности автора, що всупереч усьому залиша ється вірний своїм обітам, що працює не для сьогодення, а бачить свій вклад в українську літературу з широких перспектив майбутности”. Продовженням Лисенківської хроніки було “Літо над озером” (1981) - перший вихід автора на післявоєнну емігрантську пору. А останнім у багатосяжному задумі полтавського ізарця став восьмий твір - роман “Столиця над Ізаром” (закінчений у 1986 p., але книжкою опубліко ваний щойно 2002 року в Полтаві) - це широка картина еміграційної буденщини та літературних контактів нашого героя у Мюнхені середини 40-х років. Тепер уже ревний книголюб міг заглиблюватись у весь восьмитомний цикл від повідно до послідовности подій та реагування на них персонажів (звісно, якщо йому доступні були всі ці твори, враховуючи мікротиражі емігрантських друків і мізер пізніших материко вих публікацій так само в обмежених накладах). Загалом цей родинний епос складався з відносно самостійних утворів, які одначе стано вили певну цілість - бувши реалістичним від ображенням свого часу і своєї ґенерації у вельми складній українській дійсності, сторозтерзаній зліва й справа визволителями й окупантами в одній іпостасі. Ізарський “з одержимістю пись менника, свідомого своєї місії”, творив цю про зу, і вона безумовно “заслуговує на те, щоб із нею ознайомився ближче більш вимогливий до себе і до автора український читач, вихований на кращих зразках європейської та американської літератур” (обидві цитати зі сатті Марти Тарнав- ської про Ізарського-прозаїка). А що читати його не так і легко, то це теж правда, бо ж твори ці перевиті авторськими філософськими міркуван нями і цитатами світових майстрів слова, та й стилістика цієї “орнаментальної прози” (як наз вав її Ігор Качуровський) де-не-де пересичена ліричною метафізикою, крізь яку важкувато бува пробитись до конкретної думки. І крім того іноді ускладнює сприйняття тексту очевидна його не- доредагованість (модна в модерному укрпись- менстві, яке воліє обходитись навіть без корек торської “опіки”)... Але це все “побічні” розмисли. Головне ж те, що Ізарський, органічно вростаючи в західні культурницькі світи, залишався українцем-інте- лектуалом, котрий власним творчим набутком заперечив накинутий кимось повоєнній еміграції ярлик “пропащого покоління”: воно в особі кра щих своїх представників таки творило підвалини майбутньої духовно потужної України, яку, можливо, аж теперішньому поколінню вдасться реалізувати на рідній землі. А він, Олекса Ізарський, сприяв наближен ню її також своєю щоденниковою та епістоляр ною творчістю, першим книжковим виходом якої на люди стала торішня книжкова публікація в Полтаві під заголовком “ Щоденники 1940-1980 ”, точніше - “ Висмики ” з щоденників ”, як назвав цю книжку сам автор. Це щось наче підсумково- документальне свідомо скорочене доповнення до Лисенківської родинної хроніки, візуальне й листовне свідчення тієї духовної “підопригори” його письменницької самореалізації завдяки осо бистому й листовному спілкуванню з безліччю культурних речників з різних країн світу (серед них подостатком і українців: Микола Лазорський, Юрій Шевельов, Михайло Орест, Григорій Кос- тюк, Улас Самчук, Галина Журба, Богдан Крав ців, Оксана Радиш, Марта Тарнавська, Ігор Качу ровський, Дмитро Нитченко, Анна-Галя Горбач, Ліда Палій та інші). Сам Ізарський свідчив, що в його щоденниках, архівно нині приявних, “роз містилася ціла енциклопедія нашого літератур ного життя за кордоном України”, і дуже вбо лівав за тим, чи не загинуть “всі ці великі й малі факти”, зафіксовані на папері. І був ще у нього намір після завершення умовного восьмитомника - якому автор, на жаль, так і не дав узагальненої назви - підго тувати збірник “ Зустрічі, листи ”, до якого пе редбачалося включити й шерег біографічних статтей про українських та іншомовних пись менників і ще дещо - намір, здійснити який не дозволив йому поважний уже вік... А ще ж малось на думці наблизити до друку чималий сувій його епістолярію! Закінчення на стор. 28. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
