Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ростислав ДОЦЕНКО ПРОЩАННЯ - ПЕРЕД МАЙБУТНІМИ ЗУСТРІЧАМИ Скоряючись невпинному плинові часу, ко жен із нас у свою пору відходить у потойбіччя, але тільки дехто - у вічність. Один з цих неба гатьох, якого не стало в березні нинішнього року, - Олекса Ізарський, своєрідний стилем і духовним мисленням письменник з української діяспори, а почасти й аналітик культурологічних проблем, покищо дуже мало знаний в Україні. Повернення його творчого доробку на батьківщину - справа недалекого (сподіваємось) майбутнього. Справжнє прізвище Олекси - Мальченко. Народився він у Полтаві ЗО серпня 1919 року в інтелігентній родині, яка була свідома свого українства і дивом дивним уникла політичних репресій “у країні Сталіна, у Країні Рад”. Нав чався в полтавській школі, а далі в Київському університеті, де встиг вільно опанувати німецьку - та й французьку теж - мови ще перед початком війни 1941 року. У перебігу воєнного лихоліття Олекса з ріднею (батько, мати й молодший брат) подався на Захід, не без пригод урешті добувшись до Баварії, де кількарічним його осідком стала баварська столиця Мюнхен, місто добре знаних культурних традицій (попри спричинені війною руїни якого “проглядала велич минулого”, - як скаже згодом Ізарський в одному з творів) над річкою Ізар. Саме й цій річці ми маємо завдя чувати появу такого екзотичного для українців топонімічного псевдоніма. Невдовзі по закінченні війни Мальченки за порадою однієї добро зичливої знайомої - щоправда, без батька, якого не стало ще в 45-му році, - переїздять до США, де оселяються в місті Клівленді (штат Огайо). Перша книжкова публікація Ізарського вийшла 1951 р. в Німеччині. Це була не поезія й не проза, а суто літературознавча праця - “Ріль- ке на Україні”, через деякий час перевидана в німецькому тлумаченні. Опісля Олекса переклав рідною мовою уривок з роману Казіміра Едшмі- да “Маршал та сяйво ласки” (про чільника латиноамериканського визвольного руху Сімона Болівара), опублікований 1960 р. у збірнику “Вибраний К.Едшмід”, і низку прозових творів Рільке, мав також деякі інші переклади. Якось невимушено увійшовши в німецьке культурницьке середовище в Баварії, Ізарський налагоджує стосунки не тільки в межах тамтеш ньої української літературної “братії”, а й з представниками різнонаціональних емігрантсь ких угрупувань, завдяки чому тверезіше сприй має навколишню дійсність, що знайшло відобра ження в його наукових розвідках і журнальних статтях та рецензіях з філологічних і мистецьких проблем, студіях з українсько-німецьких куль турних зв’язків, а пізніше і в спогадах (“Поема про колективізацію”, “Спроба синтетичної мо нографії про М. Кропивницького ”, “Життя Марії Заньковецької”, “Й. Ляйтґеб і Україна”, “Михайло Орест у листах”, “Володимир Мія- ковський ” та ін.). Незабаром однак дійшла черга і до худож ньої прози, яка прозрівала й формувалася у творчій свідомості юного Олекси ще з воєнних його літ. Це було не аж так і просто, враховуючи суворо вищивацькі емігрантські реалії. Але зате воно виявилося чимось цілковито новаторським для української літератури, а конкретніше - разком творів на кшталт родинної хроніки, спо нукою до праці над якою майбутньому авторові слугували романні цикли Еміля Золя, Жоржа Дюамеля, Роже Мартена дю Ґара, Марселя Прус- та і ще декого. Започаткувала цю серію повість “ Ранок ”, видана книжкою 1963 р. і присвячена дитинству основного героя - Віктора Лисенка, явним про тотипом якого був сам Олекса Мальченко. За нею вийшли повісті й романи “Віктор і Ляля” (1965) - оповідь про завершальні шкільні літа Віктора; “Чудо в Мисливицях” (1967) - весна й літо 44-го року, проведені ним з ріднею майже в “остарбайтерському” статусі в Шлезьку, Німеч чина; “Київ’'’ (1971) - Вікторове навчання в уні верситеті перед війною; “ Саксонська зима” (1972) - заробітчанство його в Саксонії на межі 44-45-го років. Наступний твір, роман “ Полта ва ” (вперше виданий 1977 p.; перевидання його 1999 р. в реальній Полтаві було прикро запізні- лим першодруком Ізарського на батьківщині) - місто у розпалі війни й розгулі нацистської окупації. Рецензуючи цей роман, Анна-Гапя Гор- бач так оцінювала змістовну насиченість твору: “Автор зумів змалювати окупаційну атмосферу, різних представників німецьких окупантів - від симпатиків української політичної самостійнос-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
