Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Польщу. Він беззастережно підтримав Росію, за зраду був проклятий патріотично налаштовани ми поляками. Схильний до романтичних почут тів граф Потоцький до зустрічі з Софією пере жив трагедію: втратив кохану жінку і змушений був на вимогу батьків одружитися зі знатною, але нелюбою Жозефіною Мнішек, із якою мав трьох дітей. Для Потоцького Софія була втіленням жін ки його мрії. Відтепер Софія і тільки Софія панувала в його серці. Усеперемагаюча любов надихнула закоха ного Потоцького на своєрідний подвиг в ім’я любови - він віднайшов кошти і у 1876 році в Умані серед вицвілих під сонцем пагорбів і долин, серед хаотичного накопичення скель розпочав будівництво пейзажного парку. Для коханої граф вирішив створити куточок Еллади, який нагадував би їй гори і ліси, чисті джерела і прозорі озера її рідної Греції. Як згадують сучасники, під час полювання Потоцький звернув увагу на мальовничу місце вість долини невеликої річки Кам’янки і сказав своєму супутнику Метцелю: „Чи не можна з цього яру влаштувати місце для гуляння? Мені хочеться подарувати його моїй дружині й наз вати це місце її ім'ям” Граф доручив будівництво парку Людвіґові Метцелю, польському військовому інженеру. Глибокі інженерні знання, широка ерудиція, ви тончений смак, буйна фантазія і практичні навич ки допомогли Метцелю спочатку уявити, а потім втілити в життя мальовничу феєрію гаїв, галявин, терас, ставків і водоспадів, гротів і альтанок. Працею тисяч українських кріпаків, зігна них із сіл, що належали Потоцькому, були ство рені овіяні романтикою Єлисейські поля, строгі алеї Англійського парку, чудесні пейзажі Ш вей царії, Острів Любови, Критський лабіринт і Долина Гігантів, Мертве озеро і підземна ріка Стікс, грот Страху і Сумнівів. Прекрасно вписа лися в навколишній ландшафт і тисячі екзотич них дерев, висаджених у парку. Роботи, пов'язані з завершенням будівниц тва, тривали і в наступні роки. Вражають фан тастично короткі терміни будівництва - всього шість років! Граф Потоцький витратив на будів ництво „Софіївки” 2 млн. карбованців сріблом. Закохана пара просила розлучення: вона - у чоловіка, він - у дружини, але Вітте і Жозефіна були непохитні. У Потоцького і Софії народи лися діти. Після багаторічного торгу Вітте за 2 мільйони польських злотих погодився дати роз лучення. Жозефіна благала чоловіка не розлуча тися і на переговори про примирення відправила старшого, вже дорослого сина Юрія. Зачарова ний красою Софії, Юрій закохався у „мачуху” і не виконав доручення матері. Існує легенда, що Станіслав Потоцький, довідавшись про роман свого сина від першого шлюбу Юрія і Софії, впав у депресію і незабаром помер. За другою версією, Софія, боячись, що чоловік позбавить її спадщини, подала йому вранці у ліжко каву з ціянистим калієм. Так чи інакше, але Фелікс Потоцький помер, а взаємини Софії з Юрієм тривали ще чотири роки. Потім він виїхав у Париж, розорився і через кілька років помер від сифілісу. Вперше в житті старіюча Софія була покинута. Вона змінила спосіб життя, намагала ся спокутувати свої гріхи перед Богом і людьми: часто відвідувала церкву, допомагала нужден ним, але невиліковна хвороба наздогнала її. Доч ка відвезла її лікуватися до Німеччини, але ліку вання не допомогло. Про її хворобу ходили різні слухи. Пліткували, що Бог карає грішницю... Від хворої йшов такий неприємний запах, що ніхто, крім відданої дочки, не хотів її доглядати. У 1822 році всіма покинута Софія померла в Берліні. Її тіло везли в Умань. У холодний, сірий і непривітний грудневий день дзвонили в усі дзвони уманських соборів, щоб повідомити про смерть графині. Починаючи від села Палан- ки, на захід від Умані зібралося уздовж дороги безліч народу. Мине багато років, але учасники жалобної церемонії будуть розповідати дітям і онукам про те, як пишно ховали графиню: тіло лежало в цинковій труні, залите бджолиним ме дом, щоб уберегти його від розкладання. Мото рошна картина похоронної процесії у нічному степу зі смолоскипами, свічами, дзвонами і звуками мідних труб назавжди залишилася в пам’яті уманців і жителів навколишніх сіл. Спочатку Софію поховали в Умані під стіною церкви, але після незначного землетрусу стіна церкви розкололася, і парафіяни зажадали забрати прах грішниці. Дочка перепоховала останки в м. Тальне, але на місці того цвинтаря побудували завод, а надгробну стелу (можливо, й прах) перенесли в маєток графа Шувалова, чоловіка дочки Софії.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
