Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Евген СВЕРСТЮК „Україно, ти для мене диво!” Таке освідчення достоту лицарське, своїй матері-удовиці. Можна гадати, чи справді Василеві Симоненкові часто доводиться бачити таких, про яких зірвалися слова: Буду, мамо, горда і вродлива, З тебе дивуватися повік. Але оте слово „дивуватися” своїм подвійним звучанням наводить на думку, що тут може бути подив любови до матері, а може бути і подив, що у своєму приниженні вона і горда, і вродлива. Тільки наївно давати якісь питання до поета, який в епоху колгоспного крі пацтва писав: Люди - прекрасні, Земля — мов казка. Цілком ясно, що за словами поета стоїть велика сила любови. А любов тво рить дива, любов підносить і обожнює! Чи може хтось сьогодні заспівати таку патріотичну пісню? Десь розгубилися такі слова. Кажуть - інша стилістика! А за стилістикою - дух не той, любов не та. Якби сьогодні незалежність України була більш певною, а життя людей кращим, то чи це збільшило б силу любови до неї? Тоді одні робили б з того капітал, а інші казали б: „Вона і без моєї любови обійдеться”. Нині ми маємо Україну, незалежність якої визнає світ. Залишилося мало: залишилось, щоб ми самі її визнали, цінили і тримали на своїх плечах, як найцін ніший спадок. Треба, щоб ми, українці, самі були вільні й гідно тримали прапор. Випробування на незалежність сучасникам нашим виявилося важким. Учо рашні вислужники і раби нікого і нічого не люблять. Вчорашні невільники хочуть відпочити від розмов про боротьбу. Амбітні хочуть негайно скористатися свободою. А у всіх разом немає великої школи служіння і дисципліни підпорядкування своїх інтересів великому спільному. Звичайно, усі відчувають, що вільна Україна все ще в економічній, інформа ційній, психологічній залежності від учорашніх реалій і стереотипів. Ми навіть день Незалежности прийняли по ситуації, замість владно проголосити уже давно проголошену і кров’ю написану дату 22 січня. Треба бути високим, щоб стати над усім цим і усвідомлювати себе госпо дарем, гідним і відповідальним. Україна вперше має Голову Держави, слово якого є чесним і нелукавим. Він потребує опори, підтримки і солідарности громадян - супроти сил явно або таємно ворожих. Звичайно, славу Матері творять її діти - діяльні, талановиті, віддані. Діти, обдаровані любов’ю. Тільки треба пам’ятати, що творча сила любови збільшується тоді, коли людей об’єднує вища мета, якій вони віддаються цілком. Чи була така мета в покоління, до якого належить поет Василь Симоненко? Багато хто нині закидає шістдесятникам, що у них не було ідеології, не було радикальної мети - повалення режиму, що була мета надати йому „людське обличчя”. На це можна відповісти: вимагати людяности від режиму - це звучить вічно актуально. А творити радикальну ідеологію під наглядом КГБ - це неадекватна поведінка. А проте наше покоління об’єднувала висока мета - опір брутальному наступові на українську націю, і самозахист наш був постійним і відчайдушним - і на полі мови, і мистецтва, і моралі, на широкому полі української культури. І саме тут об’єдну валися сили любови й чесности, культури й науки. Опір був гідний і часто результа тивний, коли врахувати, що позитивний приклад цивільної відваги завжди має великий вплив на суспільство і на прихильників, і навіть на ворогів. Сила позитив ного прикладу звучить актуально завжди. Незалежну Україну має будувати кожен і постійно. Тільки тоді будемо мати Свято Незалежности. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top