Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Н араз побачили мавки іздаля М арічку з її трояндовими щічками, і вони оточили дівчину, просячи в неї частину її рож. - Я дам вам м ої лиця, - відповіла вона, - тільки ви мусите заплатити мені всіми ваш ими очима, тими, що сві тять в кущ ах. - Т и думаєш , може, про святойванські ч ер в’ячки? - спитала княгиня мавок, одягнена в рож ево-зелену суконку з бабиного літа, виш ивану павутинними взорами. - Я дам тобі половину черв’ячків, бо друга половина мусить нам бути ліхтарям и в наш ім святі. - В она поцілувала М арічку з кож ного боку в лице і забрала рож еві троянди із собою. К оли прозорий серпанок княгині зник за зіллям и і травами, М арічка трим ала в простертій ж мені багато малих світлячків. В она висипала їх у запаску і забула свою загуб лену красу. Та щ е було замало світла, щ об засвітити очі молодому княж ичеві. М арічка подивилася на небо, очікую чи звідтіль собі ради. І справді: якраз летіла святойванська ніч зі сво їми зорям и над нею. - Н е м инай так скоро, дай мені перш е тво ї зорі! - про сила М арічка. К оли ніч побачила в дівчини золоту довгу косу, затри малася в повітрі: - Я м ож у дати тобі половину зір, бо друга частина світить м ой ом у батькові-місяцеві, щ об він не заблудився і не впав з неба. Але за половину зір ти мусиш мені дати свою косу. М арічка згодилася, тоді ніч принесла довгі срібні но ж иці і при стави ла їх на те місце, де починає рости коса. - Н е буде тобі ж алко? - спитала вона М арічки. - Н і, ні! - запевню вала дівчина. Н іч закосичилася обтятою косою , перем інилася в зо рю і п олетіла великим луком через небо. Золота коса сяяла всіма ж ем чугам и за нею. - Ком ета! - здивувалася земля, а з нею всі звірі і рос лини, щ о щ е ніколи не бачили такого чуда. А М арічка дума ла тільки: - Я к б и настав день, я попрсила б у сонця проміння. - А ле щ е була ніч. Н араз з ’явився перед дівчиною Бож ий А нгел, щ о слухає думки, і сказав лагідно: - Т воє серце, М арічко, м ає більш е пром іння, як сонце. Д ай його веселковом у княж ичеві, тоді він прозріє. М арічка побігла врадувана чимдуж че, і стеж ка здавалась їй безмеж но довгою , бо вона несла кн яж ичеві світло очей. Він ж дав усе щ е у вікні, і коли почув М аріччині кроки, вийш ов наосліп н а к а м ’яний поріг. Тоді дівчина вистелила перед ним свої скарби, і він прозрів. Х очете бачити М арічку і княж ича? В они сидять ще, може, й досі на порозі терем у з білого каменю під веселкою. Тюрінген, 15 VI, 1946 Микола ЩЕРБАК НЕ ВІДКЛАДАЙ - Я зроблю це в понеділок! - Так собі сказав Тодось. Але взятися до діла Щось охоти не знайшлось. Хай зроблю це у вівторок- Але знов серед забав, Повних сміху, співомовок, День немов у воду впав. -Середа - гарніша днина! Це півтижня. Та - біда: Не оглянувсь ще хлопчина, Вже й минула середа. - Ну, напевно, вже почну я Цю роботу у ч е т в е р . Але все, що не візьму я, З рук летить. І що ж тепер? Може, п’я т н и ц я поможе? Мушу конче вже почать. Проминає тиждень... Боже! Треба хутко поспішать! - Ні, найліпше - це с у б о т а! Вільний день і вільний час. Та субота - не робота! Ввесь порив чогось погас... - Ось прийшла й свята н е д і л я... Чи робити? Буде гріх! І з того усього діла В хлопця вийшов просто... сміх! Що ж порадити хлопчині? Наш Тодосику! Ти знай - Все зроби, що можеш, нині, А на завтра не лишай!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
