Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Н араз побачили мавки іздаля М арічку з її трояндовими щічками, і вони оточили дівчину, просячи в неї частину її рож. - Я дам вам м ої лиця, - відповіла вона, - тільки ви мусите заплатити мені всіми ваш ими очима, тими, що сві тять в кущ ах. - Т и думаєш , може, про святойванські ч ер в’ячки? - спитала княгиня мавок, одягнена в рож ево-зелену суконку з бабиного літа, виш ивану павутинними взорами. - Я дам тобі половину черв’ячків, бо друга половина мусить нам бути ліхтарям и в наш ім святі. - В она поцілувала М арічку з кож ного боку в лице і забрала рож еві троянди із собою. К оли прозорий серпанок княгині зник за зіллям и і травами, М арічка трим ала в простертій ж мені багато малих світлячків. В она висипала їх у запаску і забула свою загуб лену красу. Та щ е було замало світла, щ об засвітити очі молодому княж ичеві. М арічка подивилася на небо, очікую чи звідтіль собі ради. І справді: якраз летіла святойванська ніч зі сво їми зорям и над нею. - Н е м инай так скоро, дай мені перш е тво ї зорі! - про сила М арічка. К оли ніч побачила в дівчини золоту довгу косу, затри малася в повітрі: - Я м ож у дати тобі половину зір, бо друга частина світить м ой ом у батькові-місяцеві, щ об він не заблудився і не впав з неба. Але за половину зір ти мусиш мені дати свою косу. М арічка згодилася, тоді ніч принесла довгі срібні но ж иці і при стави ла їх на те місце, де починає рости коса. - Н е буде тобі ж алко? - спитала вона М арічки. - Н і, ні! - запевню вала дівчина. Н іч закосичилася обтятою косою , перем інилася в зо рю і п олетіла великим луком через небо. Золота коса сяяла всіма ж ем чугам и за нею. - Ком ета! - здивувалася земля, а з нею всі звірі і рос лини, щ о щ е ніколи не бачили такого чуда. А М арічка дума ла тільки: - Я к б и настав день, я попрсила б у сонця проміння. - А ле щ е була ніч. Н араз з ’явився перед дівчиною Бож ий А нгел, щ о слухає думки, і сказав лагідно: - Т воє серце, М арічко, м ає більш е пром іння, як сонце. Д ай його веселковом у княж ичеві, тоді він прозріє. М арічка побігла врадувана чимдуж че, і стеж ка здавалась їй безмеж но довгою , бо вона несла кн яж ичеві світло очей. Він ж дав усе щ е у вікні, і коли почув М аріччині кроки, вийш ов наосліп н а к а м ’яний поріг. Тоді дівчина вистелила перед ним свої скарби, і він прозрів. Х очете бачити М арічку і княж ича? В они сидять ще, може, й досі на порозі терем у з білого каменю під веселкою. Тюрінген, 15 VI, 1946 Микола ЩЕРБАК НЕ ВІДКЛАДАЙ - Я зроблю це в понеділок! - Так собі сказав Тодось. Але взятися до діла Щось охоти не знайшлось. Хай зроблю це у вівторок- Але знов серед забав, Повних сміху, співомовок, День немов у воду впав. -Середа - гарніша днина! Це півтижня. Та - біда: Не оглянувсь ще хлопчина, Вже й минула середа. - Ну, напевно, вже почну я Цю роботу у ч е т в е р . Але все, що не візьму я, З рук летить. І що ж тепер? Може, п’я т н и ц я поможе? Мушу конче вже почать. Проминає тиждень... Боже! Треба хутко поспішать! - Ні, найліпше - це с у б о т а! Вільний день і вільний час. Та субота - не робота! Ввесь порив чогось погас... - Ось прийшла й свята н е д і л я... Чи робити? Буде гріх! І з того усього діла В хлопця вийшов просто... сміх! Що ж порадити хлопчині? Наш Тодосику! Ти знай - Все зроби, що можеш, нині, А на завтра не лишай!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
