Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
УЧИТЕЛЬ ТИХИЙ! Євген СВЕРСТЮК Ім’я Олекси Тихого давно тривожило мою уяву, ще коли я в лагері почув про глухий суд над ним і Миколою Руденком у Донецьку в 1977 р. З моєї заарештованої поеми „Дзвони” збе рігся в пам’яті такий фрагмент: І коли стало всюди тихо І люди усі маленькі Принишкли, як миші руденькі, Виходить учитель Тихий, Виходить поет Руденко І твердо без гаму і грому, Без надії на оборону, Спокійно наперед ступає. Так йшов його предок на палю. Наші етапи в Пермській області розмину лися в часі. Але ми проходили одними дорогами. У нас були одні й ті самі наглядачі, і ми освою вали одні й ті самі штрафні ізолятори. Однак, коли я читаю про життя Олекси Тихого, то мої етапи, карцери і протистояння блякнуть, хоча вони назавжди сидять десь у підсвідомій пам’яті. Олекса Тихий - мученик, який фатально переходив од катівні до катівні, і при тому ніколи не прагнув уникнути карань. Воістину, як пише Стус - І не кулься від нагая, І не крийся руками... Це дратувало і лютило конвоїрів, звичних до гри, що передбачає якийсь самозахист. А тут єдиний захист - незворушний стоїцизм якоїсь іншої людини, що не улягає впливові обставини. Я гадаю, такий тип стоїцизму виробився в українця з донецького котла, який перемелює характери і долі з грубою методичністю молоха. І ось трапився твердий діямант, на якому молох заскрипів і загарчав. Тихий - це явище глибоко повчальне на всі часи. Це свого роду притча про вірність собі. Мені розповідав чи Григорій Гребенюк, чи Да нило Шумук, як вони удвох ішли в літню спеку степовою дорогою, розважаючи про нашу без просвітність, мудро керовану партією, та й сіли переполуднувати. - От добре, що тут поблизу і лан кол госпних помідорів, а то й води нема. - Ні, - сказав Олекса, - то не моє. Олексій Тихий, засновник УГГ. (27.1.1927 - 6. V I984) - Та ти що, жартуєш? То ходім до сторожа, попросимо. - Ні! - твердо відказав Тихий. І в тій твердості була твердість закону. Він не боронив приятелеві, але сам не взяв. Подумати тільки: він один - проти міль йонів, звичних до того, що „гуртове - чортове”. Таким непоступливим він був і щодо укра їнської мови: маю право! Усі кривляться? І хай кривляться, вони ж - „усі, як один”. Його макси малізм був станом душі. І на ту душу він покла дав обов’язки. Роздумуючи про можливі форми опору державний політиці та суспільній інерції, він ставить перед людиною мінімальні вимоги, але такі, яких вона повинна неухильно дотриму ватися: неучасть в русифікації, збереження мови і традиції, відмова від військової служби за ме жами України, ведення здорового способу жит тя. Але ж кожна з цих вимог передбачає проти стояння одиниці - масі! „Не потрібно порушувати закони. Достат ньо користуватися законами, які проголосила Конституція СССР”. За спробу послідовно дотримуватися Кон ституції СССР заплатило життям дуже багато людей, починаючи від автора Конституції Н. Бухарина. Це знав Олекса Тихий. Але він також знав, що закони ніколи не будуть діяти, якщо свідомо і суворо самі люди не будуть їх дотри муватися. А люди просто хочуть жити так, щоб
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
