Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
- Ой ні, доню. Привіз, привіз. Тільки обіцяв, що в за міну відвезу на рік того, кого першого з найдорожчих зуст ріну. І чого ж ти, доню, вийшла? Та це нічого. Я відвезу Ва силя, слугу нашого, він і так щороку мене перший зустрічає. - Е ні, батеньку, ви обіцяли, хай так буде. Не личить не дотримувати слова. Ось зараз по Різдві поїдемо, а за рік я повернуся. Сумно, невесело минуло Різдво, а тоді вони поїхали. Приїхали до саду з золотими горішками, постукали в хату. Вмить двері відчинилися і висунулася голова величезної потвори. - Це ти, Оксано? Дякую, що дотримала слова й прий шла. Заходь в хату. А ви, батеньку, бувайте здорові, за рік приїздіть. Вашій доні нічого злого не станеться. Тяжко було спершу Оксані. Потвора була велика й така страшна, страшна! Але помалу привикла до неї. Полю била її. Була до неї ласкава, добра, помагала їй та і все щось гарного оповідала. Так минув рік. І от одного дня приїхав купець по Оксану. Дуже втішився, що доня жива і здорова. - Ну, їдемо додому, Оксано! - сказав він радісно. А О ксані стало жаль потвори. Вона й каже їй: - Я тільки навідаюся додому, а тоді знову до тебе повернуся. Не плач! - і погладила її по голові на прощання. Не встигли вони доїхати додому, не встигли привіта тися з рідними, коли під’їздить до них карета. А з карети виходить князенко, вклоняється Оксані й каже: - Дякую тобі, Оксано, що ти не побоялася посвятити цілий рік для мене. Щ о ти була така ласкава й добра до мене. М ене закляла зла відьма, і якби не твоє добре серце, хто знає, як довго я ще жив би потворою. Скажи, хочеш бути моєю дружиною? Оксана згодилася, і незабаром купець справив гучне весілля. М олода пара поселилася недалеко батьківської ха ти і жила щасливо. А щороку на саме Різдво князенко вий мав золотий горішок, що його колись купець приніс Оксані, й вішав його на найвищу гіллячку ялинки на згадку шляхет ного вчинку доброго серця Оксани. Це було дуже давно. Люди вже напевно забули істо рію золотого горішка, хоч на ялинці ще й досі висять го рішки... А шкода... І І котик сумовито розглянувся по хаті. - От і вся казочка про золотий горішок, - додав він, - а тепер підемо всі додому. І всі почали прощатися й розходитися, хто куди. Леся Бризгун-Шанта. Золотий горішок. Збірка казок і оповідань. Київ. Видавництво „РАДА”, 1996. Олена ПЧІЛКА НОВИЙ РІК “Хлопець я собі маленький, Бо недавно ще вродивсь, Та вважайте ви на теє, - Вашим паном опинивсь! Що кому я схочу дати Теє буде за мій час; Та про те вам не відомо, Що готую я для вас!.. Я вродивсь в мороз, у холод, В завірюху: - та дарма! Перед холодом, морозом, У мене страху нема! Хай лихий Морозко тисне, - То для мене не біда! Розійдусь розворушуся, - Кров у мене молода! І подамсь по Україні, По дібровах, по степах, Зазирну в віконця людські, - Що там діється в хатах? Там товаришів знайду я, Молоденьких, як і я, - їм найкраще усміхнуся, їм порадонька моя: Тата, маму хто не слухав, - Вже того не буде знов, Ні, не буде більше сварки, - Буде згода і любов! Хто не дуже добре вчився... Можна й тут пораду дать! Бо хіба велика штука - Краще вчитися почать? Трохи більше напосістись, Більше праці докладать, І - хто ззаду зоставався, На переді може стать! Хто не жалував найменш их, То скажу я: - “ Гей, дивись! Неподоба слабш их кривдить, Гей, козаче, схам е ни сь!” Хто цурався свого слова, По-вкраїнськи не читав, Рідну мову свого краю Я к чужинець занедбав, - О, того напну я добре! То великая біда! Бо книжок у нас багато, Є й “Сторінка М олода” . А тепер - здорові будьте, Друзі всі, по мові тій! Я низенько уклоняю сь - Вам, громаді м олодій!”
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
